135

Судьба не дура
Окроплює таланти дула
Віли яхти на світанку
В мільйонах прогинаються у євро банки...

Липнуть красені бодряче загинають рамки
Заливають щастя вогнем вони багаття
Союз щиро созвездия соєдиняє
Водостоком з логова таланти возрождає...

Бідністю прориті люди в корнях свого єства
Народжують в епідемиї злості й заздрості дитя,
Яке окроплює жалюгідністю навік усе своє життя,
Шукаючи в митарствах логово
Заповнити чашу неминучого кінця,
Новонародженних чекає така же участь якому немає другого вороття...

Що робити зі словами?
Поливати крізь розпеченні камні бані
Ароматом трав впитати
Легені свято готові привітати
Корешки судьби із ніг підняти
Паром добряче взійти
І в логово мокре жіноче ніжно ввійти
Судженну свою дубом попарь
Березовий віник їй в лодонь подай
Нехай стихія соєдиняє серця
В холодній водиці омивається дитя
З любов'ю крокуючи лишаючи за собою
Опилки березо-дубового Вінця...