***
І, розкинувши руки,
Я вплавлЯюсь в палаючий горизонт,
Що ділить світ на "До" і "Після"
І з грудей моїх виривається крик,
Суміш пристрасті і надії,
Лебедина пісня.
І можливо колись, в майбутньому житті,
Десь метелик крИлами
Несподівано змахнЕ швидше,
І, закручена вихором чАсу хвиля,
Нас на дикому березі знову залИшить...
І ми, наче діти, що вперше відкрили очі
Торкнемось легенько долонь....
І губ... І волосся....
І зімкнемо руки в замОк,
І сплАвимось в одне цIле,
Впавши в золотий гарячий пісок,
На рушник, що зачекався нас,
Від сонця вИцвілий....
І розчинимось одне в одному,
Степовим і морським вітром,
І у небі зіркАми залИшимось,
І в щЕбеті пташиному - піснею....
#моїпараболи
10.03.2019.
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220031000720
Свидетельство о публикации №220031000720
Рецензии