136

Ти думаєш як його вернути і серцем обгорнути
Вдихнути в нього життя Ведь ця мить предначертанна тобі від Творця....

Цвітеш но дороги прожитті лишають потьок,
І ти жаждеш його огоньок щоб він випалив цей чорний віток...

Він це знає но себе на веси кидає
Сміється Богам за карнавальний Дурман
Згоден чекати лиш б іскру цю вічну в собі тримати....

Заглянув в суїцидальний мирок
Чертьонок завязав мені вінок
Посадив за стіл проголосив мені слова
Ведь суть така не бійся ти цього кінця
...

Любов вічна це так
Голосить це древняя стать
Вопреки законам пустоти
Ти спасіння можеш і там найти...

Нехай тріпочуть ніжно судьби Херувими
Вони взмозі розбити найгіркіші стіни
Із болі росте Божественний різець
Він лікує рани яким б мав прийти піздєц...


Рецензии