139

Зачеркни свою свободу
Витягни мимольотну фішку кислороду
Сил уже немає уныние кормити
Готов зато божевільні ворота аду привідкрити...

Улітає по маленько все живе
А пройобанного стільки часу в нікуда
І криша моя мальоха підтекла
Питання у повітрі висить
Смисл мені голосить
Но насправді петля уже занадто туго душу мою в муках так нещадно пепелить...

Странно було вчера
Я Ведь застрелився в 7 утра
Поріг я звісно перейшов
В пустині радість віднайшов...

Таких як я багато
Кровоточить ранами
Це уставше павше гето
Йдучи дорогами кривими по життю
Ми надіємося сьогодні не надягнемо петлю.

Мелодія у сні лунає розсудок на кусочки розбирає
Заглядають Ангели сюда надію нам даря
Ідуть-ідуть роки в полині
Смерть сама відкриє ці ворота у предначертаній годині
Ти лиш дочекайся і на будні необіжайся...

Тобі тяжко да і мене ламає
Ще дивуюсь як робко прогинаюсь
Найшов хвилинку наколотив слова
А радість блять льється фонтаном із плеча...