Загорнув письмо в футляр стишка
Роскрилась потаємна відповідь Творця...
Благосклонні були небеса
Но відповідь найти дано в закаті дня...
Тут я зрозумів смисл слова несудьба
І ростворилось в прах моє життя...
Холод тінь і пустота штовхала мене в края
Відпустити миті твої щоб відчути заново життя...
Хоть і серце блаженно взлітає в чудеса
Но карма ставить руїни болі розбиваючи об скелю проклятого буттья...
Шлях страждання вимучить мої корня
Ізсушить і викине на берег отчаянного кінця
Смерть взмахне пером тоскливої крові
Всі сльози я згорну в лодоні свої
Щоб відчути вічний спокій у потайбічній глуші...
139
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220032100119
Свидетельство о публикации №220032100119
Рецензии