Загублене Сонце
Куди ти йдеш і звідкіля,
Як тебе звати і з якого ти клану?
- Йду я від заходу Сонця
На його схід,
І звати мене Трефулнгід Треохайр…»
(Скела «Встановлення володінь Тари»)
Сонце важким яблуком
Падає в зелену траву виднокраю,
Де німий синьочубий друїд Море
Ділить наш світ навпіл.
І викочується всевидячим оком
Між пагорбами пізнання спокійного.
А я думав, що Сонце –
Це мідний ґудзик чи то блискуча фібула
Загублені сумним дідом,
Біловбраним і білобородим –
Старішим за оці пагорби:
Золота кругла фібула –
Застібка на картатому кілті
Старого сумного ірландця
На ім’я Часопростір –
Він забув з якого він клану,
Хоча візерунок в клітинку
Мав би йому підказати,
Мав би йому нагадати,
Що всі дороги ведуть до Тари –
До пагорбу королів.
Але він забудько,
Бо народжений раніше Диявола,
Все йому пам’ятати несила –
Особливо у нас, в Ірландії.
Я прошу загублене Сонце зіграти мені на арфі
З бронзовими струнами-променями,
Я прошу Смерть розказати мені казку
Про тих, хто ховав століття у торбу латану,
Я прошу Хвилю сховати мої думки
Від людей чужих, від мечів іржавих,
Я прошу Сову зазирнути в мої сни
Своїми очима-тарелями,
А Крука прокричати мені услід
Закляття своє чорнокриле.
Я прошу….
Допоможіть мені відшукати
Загублене Сонце!
Свидетельство о публикации №220032100084
« - Хотим узнать у тебя,
Куда ты идёшь и откуда,
Как тебя зовут и из какого ты клана?
- Иду я от заката
На его восход,
И зовут меня Трефулнгид Треохайр…»
(Скела «Возрождение владений Тары»)
Солнце тяжким яблоком
Падает в зелёную траву окоёма,
Где немой синевласый друид Море
Делит наш мир пополам.
И выкатывается всевидящим оком
Между холмами вечного познания.
А я думал, что Солнце –
Это медная пуговица или блестящая фибула
Потерянные печальным дедом
В белой рубахе и с белой бородой –
Старше этих холмов:
Золотая круглая фибула –
Застёжка на клетчатом килте
Старого грустного ирландца
По имени Пространство –
Он забыл, из какого он клана,
Хотя узор в клетку
Мог бы ему подсказать,
Мог бы ему напомнить,
Что все дороги ведут к Таре –
К холму королей.
Но он не помнит,
Потому что рождён раньше Дьявола,
Всё ему помнить не по силам –
Особенно тут, в Ирландии.
Я прошу затерянное Солнце сыграть мне на арфе
С бронзовыми струнами-лучами,
Я прошу Смерть рассказать мне сказку
О тех, кто спрятал века в заплатанный мешок,
Я прошу Волну скрыть мои мысли
От людей чужих, от мечей ржавых,
Я прошу Сову заглянуть в мои сны
Своими глазами-тарелками,
А Ворона прокричать мне вослед
Заклятие своё чернокрылое.
Я прошу....
Помогите мне отыскать
Потерянное Солнце!
Анна Дудка 21.03.2020 08:12 Заявить о нарушении