Він звав її "Весно моя";
Вона насправді Весною й була.
Не розуміла, чому
Це не казала йому
Вона...
Сама Весна.
Він звав її "Весно моя"
Й кохав так щиро, що тонула вона
У ньому.
Не розуміла, чому
Це не казала йому
Вона...
Сама Весна.
І теплий дощ - то її сльози:
Коли він йде, плаче вона,
Бо знає: скоро літо й осінь;
Вже скоро прийде нова зима.
Й природа каже їй: "Вже досить!"
Не хоче слухати вона.
Кохає і кохати хоче,
Кохати хоче минула Весна...
Весна. 1. 1
© Copyright: Эльсон Свифт, 2020
Свидетельство о публикации №220032302004
Свидетельство о публикации №220032302004
Рецензии