Страшно іноді стає ночами
Віщають нам страшні телеграми
Ужасом в ночі ізвита душа
Серце милосердно ізвивається у теплого ручья...
Одинака не полошить тяжка дорога
Відчуття жіночого пера спасає у порога
Взійти разом у житті птахом з золотим крилом
Чи розбитись у печалі болі і покритись мхом...
Іноді хорошу суть ловлю
В полоні твоєму так легко тону
Мов вмираю смерть в своє нутро тоскою заливаю
Но ти маєш силу в мене життя вливаєш
Радієш і ще більше вдохновляєш
Відчуваю що чекаєш в сни приємно залітаєш...
Загублені в краї чужому у митарствах
Віднайти б цю глибинку висоти
Що кожен з нас повинен Берегиню свою віднайти
Любов чиста вода очистить напоїть вона берега
Заколише спокоєм завжди Вєдь з надією в інший вимір вам сужденно разом взійти...
143
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220032700199
Свидетельство о публикации №220032700199
Рецензии