А якщо там так закiнчення

– Що ви робите, нелюди? – не витримав депутат. – Зупиніть це знущання, благаю вас! Він повернувся до Душі: – Це ж дикість, божевілля, безправ'я!
– У тебе дуже добре серце і почуття, такі, які має бути в людей, – сказала вона, поклавши руку йому на плече. – Це візьметься до уваги, але зупинити те, що відбувається, я, повір, не можу. Тут всі однакові і справедливий суд. Він звертався з людьми у тисячу разів гірше. А побачене тобою – лише сота частина того, що він накоїв. Він позбавляв людей житла і харчування, влаштовував на них полювання, пригнічував народи, які грабував. А потім був страшний голод. Придивися, ти впізнаєш його.
Так, дійсно, це він, – промовив Галактик, скривившись від огиди.
Перед його очима пронесли обличчя близьких людей, померлих від голоду і холоду, трупи на вулицях... Галактик не витримав і підійшов до старого, хотів плюнути в нього, але стримався. Коли прийшов до тями, винувато подивився на Душу:
– Пробач, ніколи зі мною такого не було, і ось тобі...
– Не переймайся, – заспокоювала його Душа. – Ти хотів це зробити як людина, але не зробив, як депутат. Це правильно, не можна на зло відповідати злом. Я пишаюся, що не помилилася у виборі своєї любові.
Галактик відвернувся від місця розправи бо почув звук трактора.
– Стійте! – почув він дзвінкий дівочий голос. – Розьходьтеся! Зараз я його провчу.
Молода жінка в жовто-синьому комбінезоні швидко мчала на тремтячого диктатора, але її зупинила натовп в смугастих костюмах.
– Це для нього занадто велика честь. Ми зробимо яскравіше, з вогником!
Вони схопили волаючого старого, обв'язали колючим дротом, затягли на велику залізну бочку і, обливши пальним, підпалили.
– Одержуй, виродок! В газову душогубку його, як він нас колись відправляв! В душогубку! – лунало з усіх боків. Вони схопили палаюче тіло за ноги великими кліщами і потягли до газової камери...
– Не бійся, коханий, з тобою так поводитися не будуть. За все, що ти зробив у своєму житті, за те і будеш відповідати.
– А цей.., над яким знущаються, він вже помер? – раптом запитав Райський, все ще вражений побаченим.
– Ні. Завтра все повториться спочатку. Але ти не думай про це, досить.
Галактик слухняно пішов за Душею далі, дивлячись на всі боки і спостерігаючи різні картини з життя на Тому світі.
Одні пили чай і безтурботно вели розмову, інші бігали за своїми катами.
– Ці, що вони накоїли? – нерішуче запитав Райський, вказавши на сидячих під ганебними стовпами брудних обірванців.
– Не соромся, сьогодні твій день, питай про все. Он той, невисокий – Наполеон, далі Чингізхан. А там, праворуч, це Цезар, за ним Македонський, тут багато різних... Тільки навіщо тобі знати все це, у вас на Землі своїх турбот достатньо.
– А чи існують такі Душі, яких Верховна рада може помилувати?
– Всьому свій час. А наш кращі порадник – виваженість і неквапливість. Приховати тут нічого не можна, рано чи пізно все стане явним. Кому ти в житті зробив щось погане,той і буде твої свідком, обвинувачем і виконавцем вироку.
– А це.., – почервонів Галактик. – Те, що роблять люди під час кохання. Такі відношення відносяться до поганих вчинків?
– Червоніти не треба, – усміхнулась Душа. – Це не гріх, а життя у Всесвіті. У живих істот і так мало радості, а якщо відняти і це, то життя стане зовсім сірим і похмурим. Зближення людей, емоції, енергія, натхнення. Люди сходяться і розходяться, ревнують, люблять, страждають і за всім цим стоїть таємничий полон любові. Від великої любові у Всесвіті з'явилися мільярди життів, а це величезний запас позитивної енергії. Робота Верховної ради Всесвіту і полягає в тому, щоб бачити в людях насамперед добро і красу, а потім все інше. Люди живуть, передають свій досвід нащадкам, не помічаючи, що вони прикрашають своїм життям Землю, роблять її живою. Правда, серед істот з'являються «всемогутні", які приносять людям муки, сльози, смерть. Саме ці передчасні смерті зривають всі плани Верховної ради, вносять сум'яття і заплутаність, вони не встигають за потоком смертей.
– А це – так звана «Небесна сотня» – мовила Душа, дивлячись на новоприбулих. – Державою керувала злочинна влада на чолі з президентом, який, як і його поплічники: міністри, судді, прокурори крали все, що могли. Країною правила велика банда. Люди не витримали, повстали, об'єднавшись всі разом на Майдані. Керівникам держави не сподобалася така акція і вони почали стріляти в своїх людей. На превеликий жаль, немає тут істот, які так «піклуються» про людей і зараз, це зрадник Кравчук, перевертень Кучма, злодій Янукович, хабарник Пшонка, приватизатор Азаров і багато інших негідників, які розікрали країну. Вони забули про те, що скоро всі будуть тут, і що Душі «Небесної сотні» поквитаються з ними за все.
Душа моя невинно плаче,
І серце так моє болить,
За тих людей, хто бачать,
Що так не можна жить!
За тих, що творять тут кумира,
В державі, де горілку п’ють,
В безглузді вірять забобони,
Та щастя все ж не пізнають.
– Чи вам не страшно, милі люди,
«Картинці» долю довірять?
Вона ж не чує вас усюди,
Не може скрізь оберігать.
Сліпі, розплющить свої очі,
Відкрийте вуха, щоб почуть,
Щоб не блукати серед ночі.
Шукайте ви єдиний путь.
Та добре вигострить сокиру,
І заходіться вже шукать!..
– А зараз давай звернемо увагу на інше. Он, бачиш, мерехтить вогник? Це сяє планета, в якій створюються придатні умови для життя. Творець посилає в променях світла життя, яке буде пристосовуватися там, на планеті, правда, це рух вимірюється світловими роками, але вони летять. Потім живі істоти почнуть розмножуватися на цій, поки млявій планеті. Деякі долетять до місця призначення. Але Творець шукає нові рішення, створює нові раси, посилає нові життєві матерії, щоб планета оживала.
В цей час над ними пропливала якась планета, загублена у часі і просторі. На ній були чорні, ніби виразки, дірки, в яких клубочився дим.
– О, Господи! – що з нею сталося – вигукнув Райський.
– Колись це була одна з найкрасивіших і квітучих планет у Всесвіті, з жалем сказала Душа. – З появою цивілізації, яка дуже швидко розвивалася не в той бік, все змінилося. Недоцільно використовувалися надра, нещадно вирубувалися зелені насадження, висушували водойми. Жителі знищували тварин і знищували самі себе в нескінченних війнах. І незабаром природа покарала їх. Не вщухали бурі та урагани, катастрофи виснажили атмосферу планети, а незабаром і світ перестав пробиватися крізь чорні хмари. Як бачиш, все йшло до такого сумного кінця.
– Як важко і боляче дивитися на все це, промовив, відвернувшись Галактик.
– Якщо люди вчасно не схмаменуться, така трагедія може статися через кілька століть і з планетою Земля, – відповіла Душа. – Але для землян ще не все втрачено. Ще є час замислитися і все виправити, не допустити божевілля.
– Я не хочу загибелі планети і буду робити все, щоб не допустити до влади злочинних керівників, – гаряче відповів їй Райський.
– Я рада, що в тебе такі добрі наміри, – сказала Душа і замріяно подивилася вгору, у безмежний простір. Після недовгого мовчання, вона заспівала:
Покроется небо пылинками звезд,
И выгнутся ветки упруго,
Тебя я услышу за тысячи верст,
Мы эхо, мы эхо.
Мы долгое эхо друг друга.

Вона несподівано закінчила співати.
– Шкода, що в двадцять першому столітті почалася неоголошена війна проти України. Президент Росії посилає на українську землю війська і військову техніку. Напевно у нього, як буває у людей в літньому віці, хворий мозок і не працює так, як у людей з гарним здоров'ям. Від президента Росії відвернулися керівники майже всіх держав Землі. Йому прийшов кінець, він втратить більше, ніж отримає. Ні одна нація не має права просто так взяти і відібрати територію іншої нації. Це злочин – змушувати братні слов'янські народи воювати один проти одного, щоб гинули молоді хлопці та дівчата, які ще не пізнали радість кохання. Кохання на все життя, до старості і далі. А тому…

Народу божьими устами
Простая истина дана:
Живите светлыми мечтами,
Чтоб истина была ясна.
Как радостно под небесами
Детей растить, успехов ждать
Любить прекрасными сердцами
И будущего ожидать.
Не объяснить любовь словами,
Кому попало не отдать
Живите добрыми делами
Чтоб никогда не воевать!
Приход ума не за горами,
Блажен, кто терпеливо ждет,
Живите мудрыми делами –
Освобождение придет!
Богаты небеса дарами,
Как трудно нам без них прожить!
Живите честными делами
Чтоб мудрость получить!

Зворушливо і проникливо подивилася Душа на Галактика і, не зводячи з нього очей, промовила:
– Пройде якийсь час, Галактик Райський постаріє, але я буду робити все, щоб цей час настав якомога пізніше. І коли стане початком твій кінець, ми будемо разом. Коли ти помреш, ти будеш в іншому світі. Тільки після смерті людина може побачити той світ. Там два шляхи, нагору або вниз, третього немає. В ті хвилини, коли помреш, ти побачиш того, хто піклується про нас, побачиш небо, Рай. Ти дізнаєшся таке місце, куди можна потрапити.
Епілог
Після того, як агенти розвідки дізналися про «Солдатів Всесвіту» – примар з втіленими душами і планету, де вони облаштувалися, у Верховній раді Всесвіту глибоко задумалися. Особливо вражала значна перемога на Марсі, коли примари здобули перемогу над озброєним до зубів прибульцями. Міністерство зовнішньої розвідки всю інформацію про примар з втіленими Душами, засекретило до невизначеного часу.
Не залишалися байдужими і жителі Землі. Все частіше вони замислюються, сумно дивлячись у небо, особливо ввечері, коли заворожуюче мерехтять усі зірки Всесвіту. Люди намагаються побачити Таємничу планету, де стане початком їх кінець. Саме на цій планеті існує загадкове, незбагненне, дивовижне кохання. Кохання, яке приносить Всесвіту могутню енергію життя і розуму, який ніколи не зникає. Воно вдосконалюється, розвивається і продовжує приносити людям радість і щастя, неймовірні нові відкриття й досягнення. Тому, нехай людська доброта огортає всіх нас, щоб над людством вічно сяяло сонце, висвітлюючи наші безсмертні Душі.