still feel. ода розбитому серцю

Завершила стосунки тривалістю 4 роки. Не уявляєте як легко. Як холоднокровно.
Ні, ні, любий читачу, я не пишаюсь цим, я лиш зробила, що мала. Правда.
Важко диференціювати кохання та стосунки за інерцією. Важко наважитися таки відкрити очі і побачити цю різницю. Побачити, що все вже давно інакше. І Н А К Ш Е, розумієш? Ти не відчуваєш того трепету від кожного моменту. Не завмирає серце. Дотики інші. Раніше було про що поговорити і про що помовчати. А зараз здебільшого мовчимо, шкода, що це тиша відчаю. Як же голосно ми мовчимо. Це подібно крику. Розриває зсередини, їсть тебе. Нестерпно.
Секс. Раніше це було інтимно, щось особливе. Що сі стало з нами? Зараз це лише задоволення потреб, тваринних інстинктів. Ми разом, бо... А чому, до речі? Тому що не вистачає сміливості це закінчити. Мені.
Ми втратили давно все. Ти просто боявся відкрити очі на правду. Нехай. Я зробила це замість тебе. You are welcome.
Мене дивує моя зваженість. Наскільки холоднокровно я з цим покінчила. Ніби і не було цих років. Чому? Чому я така пуста? Наскільки пусто всередині. Ні боляче, ні радісно - ніяк. Суцільна порожнеча.
Наскільки тендітне кохання. Хм. Достатньо одного невірного кроку, невірного слова. І твої рожеві окуляри б'ються склом всередину. Ти все бачиш.
Amor est caecum. Подібно ніжній шовковій вуалі кохання закриває тобі очі на всю недосконалість, всю недовершенність. Але ж не назавжди?.. На жаль.
Вибач. Вибач за все. Я не хотіла робити тобі боляче. Нехай не я, але тебе обов'язково хтось сильно полюбить, наскільки сильно, що ладен буде світ перевернути для тебе. Дякую за все що було. Я все пам'ятаю.
І як би мені не хотілося повернутися - я цього не зроблю ніколи. Я не можу дати ніяких гарантій, що я не відчую порожнечу знову поруч з тобою. Я не хочу робити тобі боляче знову. Я ненавиджу себе за те, що розбила тобі серце. І мені з цим жити.
Деякі народженні для самотності. Мабуть я одна з таких.
Я не забуду.
04.02.20 ;