Пустеет безголосие
Спорожніло безголосся,
не просить парк уже тепла,
а тут зима безсніжна ходить,
але чи осінь вже пішла?
Може не поспішала бігти
і відійти в минулий рік,
а їй на лавочку присісти
і перейти, де сто доріг.
Може на лавочці чекати,
посидіти на самоті
і денним парком милуватись
у дні безсніжної зими.
Сосни, верби і ялинки,
і китиці в усіх беріз,
понад плесом розпустили
гілля спорожнілих кіс.
Присідає милуватись,
в плесо глянути води,
безголосся тут прекрасне,
завмер простір, жде зими.
Продовження: http://proza.ru/2020/05/05/2075
23.12.2019-1.04.2020
Світлина Ігоря Винниченка:
“Безголосся…”
Свидетельство о публикации №220040102419