Пустеет безголосие

Попередня частина: http://www.proza.ru/2020/03/28/1547

Спорожніло безголосся,
не просить парк уже тепла,
а тут зима безсніжна ходить,
але чи осінь вже пішла?

Може не поспішала бігти
і відійти в минулий рік,
а їй на лавочку присісти
і перейти, де сто доріг.

Може на лавочці чекати,
посидіти на самоті
і денним парком милуватись
у дні безсніжної зими.

Сосни, верби і ялинки,
і китиці в усіх беріз,
понад плесом розпустили
гілля спорожнілих кіс.

Присідає милуватись,
в плесо глянути води,
безголосся тут прекрасне,
завмер простір, жде зими.

Продовження: http://proza.ru/2020/05/05/2075
23.12.2019-1.04.2020
Світлина Ігоря Винниченка:
“Безголосся…”


Рецензии