Но Адам і тут облажався
Він до цього попросту не догадався...
Сонце взійде вирій щастя на лодоні пройде
Місяць захохоче радугу вічності пролоскоче....
Заблудша-душа чужа
Мов обірваний мотозок бійця
Пустота силу обрітає і уже нема кінця
Радість іспита і "вуаля"....
Страждання і щастя як дві піхоти Війни
Свій бій виграти потрібно обов'язково в вогні...
Чаша льється посуд безговорочно б'ється
Сосуд обричен холодом він истощон...
Суїцидальні пруття стягнули
В очах лише тоска
І так усе проклятте життя
Одинака лікує стержень мертвеця....
Судьба виковувала стежину
По ній крокувала сама дана небом Берегиня
Арка цвіту і життя палахала б не одне життя
Загадка вищого рівня для Жреця...
Страшно вступити в потайбічні світа
Коли ні сутью ні смислом не прошито дитя
Сила Христа Велика
Віщають нам древні знання
Но сама людина слабка і дурна
Мов келих гірькуватого старого вина...
145
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220040100061
Свидетельство о публикации №220040100061
Рецензии