Взійти у саму гору янтарних чудес
Зловити промінь світла дарованних нам небес
Радіти жити і сміятись
Колчуги щастя будуть нам вязатись...
Обдарованні лихом діти землі
Повинні семена пожинати у мертвої ріки
Страждання біль і грьози
Осипаються з сумом пишні рози...
Крізь туман ідуть жреці
Посипають сіллью свої стежці
Хищники наблюдають із пустот
Щоб з дороги збити первобитний оборот...
Вроді б потерявся
Облажався і моментом просто здався
Руки опустив і Дурман горя полонив
Обричен походу навека співала тусклим голосом дорога нам земля...
Клоунада світ покорила
Ізгиби материка вона розбила
Що не історія то смішний поворот
Судьба зіграла дурний анекдот...
В холосту стопа ступає
Сонце й місяць душу наповняє
Гірькота в нутрі уже як кислий яд
Вбиває милосердно щадя своє дитя....
146
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220040700106
Свидетельство о публикации №220040700106
Рецензии