Втеча

Прокинулася дуже рано. Знову цей нестерпний жар у грудях, знову серце наче кліщами затиснуте. Відчуття тривоги та усвідомлення чогось поганого, що от-от має статися.

Так, я впізнала її  відразу. Моя давня подружка, хоча краще від таких друзів триматися подалі. Моя депресія знову постукала до мене у гості. Я вже чую її смердюче дихання...

Підіймаюся з ліжка і починаю розмірковувати, як не дозволити їй знову  підступитись до мене близько.

Рішення приходить випадково: треба бігти. Так, депресія  повільно повзає, вона ніколи й нікуди не поспішає. Якщо я сяду за кермо своєї швиденької автівки (недарма ж обрала спортивну марку), то можна відірватися від непроханої гості.

Вмикаю двигун, тисну на газ на повну і лечу, куди мене веде моя "Шумі" (назвала її на честь Шумахера). Моя дівчинка з чоловічим характером - така, як і я сама.

Маршрут не має значення, аби тільки подалі від цієї відьми-депресії. Максимально прискорююсь, вмикаю на повну гучність Металліку, починаю підспівувати. Хай фальшиво, але - від серця

Наче відірвалася, десь моя депресія далеко шкутильгає,  їй мене вже не наздогнати. Сьогодні - точно.

Раптом у поле зору потрапляє галявина з кульбабками. Це ж мої улюблені квіти, мій особистий символ весни!

Гальмую, виходжу на галявину. Вдихаю весну, вдихаю життя. Нема більше тривоги - тільки спокій та рівновага.

 Сьогодні я впоралась, сьогодні я можу відчувати гордість за себе. Одного дня зла чаклунка зникне, і мені вже не потрібно буде від когось тікати.


Рецензии