Квiтневi дописи

На кшалт "Апрельские тезисы" -
коронавірусний гумор

Чому співи вітру з крику та болю,
Ніхто ж не гвалтує ту вітряну волю,
Не надаються ж постійні накази,
Не існуть ніколи для нього образи.
Ти можеш, вітру, бути ласкавим,
Коли не прагнеш здаватись правим,
Зігріє серце раптовий твій дотик,
Хоча додає недоречний це клопіт.


Щось неосмислене,
Близько до серця притиснено,
Одразу перша думка,
Яка тремтить неначе гумка.
Потрібна моя допомога?
Пошепки, звернусь я до Бога.
Ці думки мої потаємні
У ночі безсонні, де барви темні.
Нескінченність не здолати,
Ніби постійно ведуть лиш на страту.


Відкрила для Сонця двері,
Мені всміхнувся промінь.
Вгамуйтесь, внутрішні звіри,
Най щастя настане повінь.


Тихие ночи, беззвучные,
Тени рисуют свои узоры,
Страстные и необычные,
Избегая в рисунке повторы.
Хищно лижет траву огонь,
Брызги летят из бешеных глаз,
Словно на волю вырвался конь,
Вошёл в нежданный экстаз.
И Пламя силой ветер гонит,
А Тени мчатся наперегонки,
Задевая уже уснувшие  кроны -
Так убегают от дикой Тоски.