Як би ти знав

Якби ти знав, якби ти уявляв...
Якби відчув, як же мені тебе бракує,
Так, наче хтось із серця струни взяв, й повиривав,
Й воно спинилося, й пісні вже не вистукує...

Так різко вирвав струни, з м'ясом, мов канати,
Й рідким вогнем усе позаливав,
Так, що немає сили постогнати....
Якби ти знав... Якби ти знав...

Якби відчув, як я щоденно в серці біль гамую...
А часом, просто навпаки:
Я рву його,
Із насолодою, зі злістю так шматую,
Чи розбиваю на дрібнесенькі шматки !

- Болиш ? Боли !Страждай і плач!
Ти просто ще не уявляєш
Яким насправді може бути біль,
Коли приживші рани знову роздираєш.

А потім ти у них засиплеш щедро сіль
І потім з того болю хитро насміхаєшся
Коли питаєш, ніби з співчуттям :
-Невже болить ? Чи, може, просто прикидаєшся ?

Дурниці все це !  Жарти! Перестань !
Це ж просто пам'ять !
Так, часОм, згадається,
Тепер усе давно пройшло,
Давно минуло, й забувається !

Дивись! Дивись, який щасливий він !
Для нього ти ніхто вже, пройдений етап...
До тебе у думках вже не полине він,
Якщо й згадає - мимоволі, просто так...

Йому байдуже, він вже з іншою іде,
В його душі вже інша розцвіла!
Тепер щасливий тільки з нею він!
В його очах - лише вона !
А ти .... а ти страждай, дурна!
І непомітно змахуй сльози,
Ховай під окулярами від перехожих...

І сльози ті твій затуманять зір,
Й засліплять серце так, що не відчуєш,
Є поруч хтось, хто би життя віддав
За мить з тобою і за усмішку іскристу,
Для кого погляд твій, твій голос - дар....
Для кого ти - єдине щастя в світі !

#моїпараболи