Виє вітер, горять поля
Солодко співає душа моя
Обгорілі мрії собираючи з ранця
Неистово серце шепче у моста...
Крокують рідні лиця у гаю
Турботами загнані у ранку
Кладуть шматочки надії в ремішку
Роскриваючи своє Я наізнанку...
Іду і пепел бреду у вітру
Старається збити мене столку
Вогонь любви неугасим
Мовив світлий Серафим...
Меч дістав невидимий промінь слегка пробрав
Канати тяжкі обрубав
Мости я долі возєднав
Милу свою щиро приобняв
І цілував і сльозами грьози омивав
Бедро жіноче розєднав
Пенька свого вогнав
Від стону самі гори зашептали
Іскру влюбльоним в небі показали
Сам Ангел Тризуб Зєднав
Волею Судьби Могучий Рик Іздав...
149
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220051100040
Свидетельство о публикации №220051100040
Рецензии