Малюнок тексту

Я сідаю малювати текст. Уявляю, що телефон чи комп'ютер - це мольберт з полотном, руки - пензлі,  думки - наче фарби. Кожна з них має свій неповторний колір, а їх поєднання утворює нові дивні, інколи - чудернацькі словосполучення, речення, а згодом - цілі оповідання.

Малюю те, що на душі. Сьогодні мені сумно - я пишу солоний дощ, колючу темряву. Завтра мені весело - я надрукую грайливе сонечко чи дзвінку веселку. Малюю так, як відчуваю серцем.

Довго дивлюсь в екран-полотно, уявляючи, як виглядатиме моя майбутня  картина.
Інколи я геть не знаю, що вийде, просто малюю  - буква за буквою, мазок за мазком. Додаю нові фарби, соковиті кольори-слова.

Іноді вперта думка-акварель  не хоче лягати на полотно,  вислизає - не наздоженеш. Подекуди незадоволено стираю все, що намалювала, і знову накладаю нові, вже влучні мазки. А інколи думки-фарби лягають самі по собі - тільки встигай швидко працювати пензлями рук.

Намалювала. Сиджу, переглядаю картину, вишукую вади - вони завжди знайдуться. Кожного разу тремчу: чи відгукнеться в серцях читачів? І коли відгукується, усвідомлюю: я - художник слова.