Я знову набираю повідомлення...
Дивлюсь на текст та не наважуюсь надіслати
При цьому серце моє калатає
Зі швидкістю снаряда із гармати.
Так дивно бачити *збережено в чернетку*
Слова, що колись стали початком.
Ти моє щастя щодня бачиш в люстерку,
Мені ж і в очі поглянути важко.
Дивне відчуття... Наче і радість, і страх,
І біль, і щастя, і тревога в єдине злилися.
Наче всі емоції, то один суцільний птах,
Що в польті режим визначає.
Я так хотіла щоб ти був завжди поруч,
Та очевидно, я не та, кого ти шукаєш
Ти свого часу міг підкорити гору...
Зараз натомість лиш в мріях літаєш.
Знову набираю
© Copyright: Диана Юрьевна Филимоненко, 2020
Свидетельство о публикации №220052300087
Свидетельство о публикации №220052300087
Рецензии