Катерині
Про що співаєш, Катерино,
В Вечірніх сутінках в саду?
Про милу серцю полонину,
Чи мо про доленьку свою?
Пізнала ти таке кохання,
Що завело тебе в краї,
Куди пішла ти без вагання,
не взявши згоди у батьків.
Тепер твоя душа страждає,
Що ти без дозволу батьків,
Вже діточок маленьких маєш
Без них в прожиті ці роки.
Не бійся лист їм написати,
Пробачення в них попросить,
Ніж сумно в сутінках співати
І повсякчас себе корить.
Не всім дається така доля -
В Криму створить свою сім’ю
І буде все ж батьківська воля -
Пробачить донечку свою.
Катерыни
© Copyright: Вера Кириченко 2, 2020
Свидетельство о публикации №220052601020
Свидетельство о публикации №220052601020
Рецензии