Любов - це укус комара

На початку літа, я не пошкодував грошей і поставив на вікна в орендованій квартирі - москітні сітки. "Не пошкодував" - це я вже зараз, 7 років по тому так деталізую усе, а тоді навіть думки подібні не з'являлись, бо мова йшла про наш перший скарб, якому було біля шести місяців... Цей період життя був для нас важким і піднесенним водночас, а безсонні ночі по-особливому це підкреслювали... Коли ти зморений працею і прибитий лавиною планів, встаєш посеред ночі з радістю і трепетом, щоб після цього знову, як в нагороду почути поруч себе миле, тихеньке сопіння нового життя, у якому звучать майбутні подвиги, страждання, відголоски предків та плин історії...

Вечір з п'ятниці на суботу - найулюбленіший, бо завтра зможу поспати на дві години довше, але сьогоднішній запам'ятається на все життя, тому що цієї ночі я глибше збагну що таке любов...
Десь опівночі, коли пляшечка у моїй руці спорожніла, бо дружина майже відразу після народження донечки втратила молоко і ми користувалися сумішшю, я лежав і слухав рівномірне сопіння малюка, яке краще за усі колискові світу проспівані найкращими мамами, як раптом почув злісне дзиджання комара...
Я лежав і хаотично роздумував як діяти далі. Увімкнути світло і все ж таки прибити це злісне створіння - не хотілося, Поліна прокинеться і аж до ранку може бути неспокійною, та й дружина хоч і втомлена, точно прокинеться, це вони обидві такі чутливі у мене. Але не зробивши цього, комар точно сяде на доцю і нап'ється невинної крові, бо ж воно беззахисне, буде лежати і терпіти цю наругу, а у неї ще позавчорашні два пухирці не зійшли на личку, один з яких вона сьогодні розчухала нігтиками до крові і мені так боляче стало, ніби я сам власноруч причинив їй ті рани... І раптом мене осяйнула чудова думка! Якщо комар нап'ється досхочу крові, наповнить огидне черево, то полетить собі геть і нікого більше не потривожить!? І я став заманювати його до себе. Скинув з себе повністю ковдру, більша площа моєї плоті швидше привабить кровопивцю, бо вони як і тварини мають добрий нюх і став чекати... Спочатку той кружляв лише над Полінкою, бо ж зрозуміло що запах мого тіла не порівняти з дитячим, але згодом комар почав малювати еліпси і наді мною. У мене від хвилювання навіть піт на чолі з'явився, я просто завмер аби не злякати мого ворога, бо ж у мене буде з ним обмін, моя кров замість крові дитини і я про себе вигукував йому: "Ну ж бо! Сідай на мене і пий скільки тобі влізе..!" - прибити його під час оргії я не збирався, бо у темряві міг промахнутися і все зіпсувати. Так ось коли він сів на моє спітніле лице, проколов мене своїм ганебним знаряддям і став пити мою кров, я раптом усвідомив що мені приємно терпіти цю бридку біль, думаю що ніхто не згадає при цьому Леопольда фон Захер-Мазоха, прємно тому, що ця біль омине того кого люблю..! Я дивився на зоряне небо і відавався філософським пориванням, на які наштовхнув мене комар, а згодом і критиці філософів, які на кшталт Ларошфуко, одну максиму про любов точно не дописали... Я знав, що коли у комара черево наповнене, його легко прибити, бо він стає менш рухливим від того, але мені навіть шкода його стало, мабуть тому що був вдячний йому за такий філософський поштовх, тож дочекався коли той як перевантажений гелікоптер піднявся і полетів геть. "Мабуть полетить відкладати яйця, з яких може вилупитись до трьохсот дітей.. - думав собі посеред ночі, - цікаво, чи буде ця мати-комар любити своїх маленьких кровопивців..?"

Прокинувшись, я пішов на кухню з якої вже чувся гомін коханих людей. Підійшов до холодильника, на якому висів довгий рожевий папірець у лінійку із заголовком: ;Любов - це...;, на якому ми з дружиною після одруження, поступово робили дописи. Прочитав останні два дописи дружини: "Любов - це коли ти теж встаєш вночі до Поліни...", "Любов - це коли тебе не дратує неприбраний будинок..."; і під ними зробив свій: ;Любов - це укус комара...;...

© ; Ян Ждан / 28.05.2020