Прийду я в ліс, неначе в храм.
Моїй душі спокійно там.
З промінням сонячних небес
В ту ж мить забуду про прогрес,
Про яндекси та гугли, хром,
Про вірус, що вже за “бугром”
Від нього вмерло більш, ніж в нас,
Бо ми виконуєм наказ -
Сидіть по хатам в карантин
І, навіть, з двору ні на мить
Без маски на лиці не йти -
Родину щоб свою спасти.
І ось, дали новий наказ,
Що не накажуть більше нас,
Якщо побачать за двором
Без маски. Зразу ж наш народ
Згадав про ліс — природи дар,
Забути щоб про цей кошмар -
Забути про коронавірус...
Прийду я в ліс, неначе в храм.
Моїй душі спокійно там!
Карантин
© Copyright: Вера Кириченко 2, 2020
Свидетельство о публикации №220053001801
Свидетельство о публикации №220053001801
Рецензии