Оскома Украиноязычная версия

Текст на російській мові - за посиланням:

http://proza.ru/2020/05/31/1349

(Реквієм по гарнізону "Румельсбург")

У мене була можливість навідатися до берлінського району Карлсхорст і після 2008-го року, і не раз, але ... Вочевидь, підсвідомо беріг власні нерви і розумів, що такого вихлюпу адреналіну, як тоді - влітку 2008-го, вже не буде. Його й наразі не було б, якби не навідався сюди раніше саме в той час, коли тут було ... "кладовище з непохованими мерцями". А що побачив тоді в нашому Румелі і згадувати не хочеться.

Теперішній вигляд колишнього гарнізону "Карлсхорст" не змушує прискорено тіпатись серце, як у блудного сина перед згарищем власної домівки. Бо тепер в будівлях колишнього кадебістського полку, а при нацистах - імперського інженерного училища,  - комфортне житло для людей середнього достатку.

І я  цілком задоволений від побаченого, мені більше не потрібен той адреналін. Я його достатньо отримав під час свого першого "паломництва" сюди, і результатом дії того ядучого наркотика стала потреба писати. Ось така дивна відбулася метаморфоза у шофера-далекобійника. Спочатку було оповідання "ПАЛОМНИЦТВО НА ЗГАРИЩЕ", а потім і роман "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ".

"... Буркнув, запускаючись, двигун, і червона крапочка, що перетворилася на курсор навігатора, повела мій автопоїзд на схід.  На схід, куди  відвозив мене і, майже тридцять років тому - в червні 1980-го, дембельський поїзд «Франкфурт-на-Одері – Брест».  На схід - до рідної домівки.  Тоді я не озирнувся.  Але тепер я все ж кинув погляд у дзеркало заднього огляду, тільки-но включився лічильник на панелі приладів, відрахувавши перші євро за проїзд по автобану А10. 

Я чітко відчував і розумів, що мене буде неминуче тягти сюди, щоб побачити таки нове життя на тому згарищі епохи, де я ще повинен відшукати видряпаний мною багнет-ножем на цегляній стіні румельської гарнізонної їдальні напис: «Гланишів-1979» - назву моєї справжньої, і тоді, і тепер, Батьківщини.
 
Слубіце. Польща.  2008 р.

P.S.
У 2009 році те «згарище-кладовище» німці таки знесли.  Я побачив це по супутнику в інтернеті. Не впевнений, що жалкую. Але напис той свій вже ніколи не знайду - не встиг ..."
(Із оповідання "ПАЛОМНИЦТВО НА ЗГАРИЩЕ")

http://proza.ru/2019/11/24/1354

Це я писав про Румель - гарнізон "Румельсбург",  де стояла автотранспортна рота нашого 105-го прикордонного полку, і де я відбув майже всі свої два армійські роки. Мене більше не буде сюди тягти. Я в цьому певен. Через сорок років я нарешті таки збив кляту оскому. І сьогодні я поїхав звідти, не озирнувшись.

Володимир Брянцев
Земля Бранденбург. 30.05.2020

Відокліп "ЖИТТЯ ТРИВАЄ" про відвідини мною колишнього гарнізону "Карлсхорст" - на моєму ютюб-каналі:

https://youtu.be/8nz2wtqGXTU

Електронна версія російськомовного видання роману Володимира Брянцева "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ" - на ресурсах: Андронум, ЛітРес та ін.