Извращенная любовь

***Amore perverso...

Сомотність... бажання тиші і самотності тягнуло його наче темний вир чорних вод. Затягувало липкими щупальцями спрута ...

На дно...
На дно....

Лише там душа знаходить справжній спокій...
А тут...
Сонце...
Сміх...
Гидкий сміх! ...
Подалі!...
Подалі від цього сміху, від проявів життя!...

Тиша і тінь цвинтаря манили своєю ізольованою відстороненістю. Причетністю до таємничого і потойбічного...

Коли він прогулювався алеями, то наче чув тихе перешіптування в гробівцях.
 
Очі.

Очі з фото, що з підозрою спостерігали за ним:

- Що?... Що?... Що загубив цей живий поміж нас? Що шукає тут, в тиші схиленого віття плакучих верб, свічках кипарисів і п'янкому ароматі жасмину, що ледь-ледь приглушує сморід розкладаючогося тіла, що виривається назовні, незважаючи на замуровані, майже герметизовані гробівці ?

А він блукав ... Блукав і ковзав поглядом по тих фото, наче хотів заспокоїти :

- Не бійтеся!...
Я свій!...
Я ваш! ..
Майже ваш... життя таке плинне...
Таке непевне... Єдина впевненість і стабільність лише тут...
Лише ви не покинете... І не зрадите...

- Не покинете і не зрадите... - ці слова відлунювали ехом в серці...

Так він і блукав в тиші стін з фото, хитаючи головою у відповідь на шепіт...Посміхаючись у відповідь
І...
Раптом війнуло на нього жасминовою свіжістю ... Пара очей зхрестилася з його поглядом. Розвіяне вітром руде волосся вогнем полоснуло по серцю.

Зі свіжого ще фото на нього дивилася красуня: таємна посмішка Джоконди поєднувалася з заманливими блискітками в очах...

Навіть відчув подих вітру, що бавився пасмами того рудого вогню...

Він зупинився, наче наткнувся на невидиму стіну.

 Стіну, що розділяє світ живих від світу мертвих...

Задивився на це фото і... воно засмоктало його всепереможною силою життя, що било з очей тієї чарівної незнайомки.

Фото тягнуло магнітом. Заволодіти ним перетворилося в ідею -фікс і руки самі потягнулися до рамки. Ломаючи нігті таки виколупав його і обережно, мов найбільшу цінність, сховав на грудях...

Додому повертався швидко. Ледве добіг до машини. Гнав, наче збожеволів. Фото на грудях пекло, лоскотало, провокувало... Хотіло ожити і вирватися на волю.

Забіг в хату, замкнув двері на всі замки і знеможено сповз на підлогу...
Обережно витягнув фото і вдивився ...
Дівчина переможно посміхалася і загравала, примруживши очі. Вітер ворушив її волося і воно рудим полу'ям  спалювало його з середини.

Він почув її сміх. Сріблясті переливи її сміху заповнили всю квартиру і зводили з розуму...
І він не витримав.

Припав у пристрасному поцілунку до цих, повних сріблистого сміху уст..
Жага заповнила його по вінця .
Все. Зараз він вибухне і розлетиться на тисячу дрібних скалок...

Похапцем, ламаючи блискавку розстібнув штани і запхав руку всередину....

Дівча призивно засміялося.

Заледве почав мастурбувати, як прийшло полегшення...

Знеможено закрив очі...

Коли відкрив - дівча все так же посміхалося. Навіть більше ! Воно насміхалося і з сарказмом закидало:

- І це все? Все, на що ти здатен ???? І заради цього треба було ламати нігті ? Міг би обійтися і якимось старим журналом "Playboy " !

- Ні, я таки доведу тобі мою вірність і пристрасть!

.... Вночі він прийшов на цвинтар з киркою і з послідовною впертістю розбив мур гробівця, взяв урну з попелом і тулячи її до грулей крадькома, не привертаючи уваги, повернувся додому.

Звільнив від інших фото невеличкий вівтар у вітальні, поставив Урну а біля неї фото зухвалого дівчиська і зі словами :

- Тепер ти моя! Лише моя ! ,- припав до фото переможним поцілунком.

П.С. 28 травня дивна новина по теленовинах TG 2:
Знайшли некрофіла, який обирав свої жертви на цвинтарі під час прогулянок.