Лишний грех Украиноязычная версия

Текст на русском языке - по ссылке:

http://proza.ru/2020/06/05/402

ЗАЙВИЙ ГРІХ
(уривок з роману «ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ»)

... За все в житті доводиться платити - заяложена, але така, що не перестає від цього  завжди  бути незаперечною, істина. Питання лише в співмірності ціни. Людина, яка по любові вплелася в пута Гіменея, однозначно заплатить, нехай не меншу, але в її розумінні - тотожну ціну при катастрофі шлюбу. Бо все ж кохала. Нехай не запалила вогонь  в серці об'єкта обожнювання, і  любовне полум'я без підтримки згасло з часом, але воно горіло, світило і гріло. І буде людина на самоті з ніжним сумом згадувати щасливі миті, і цим, з часом, погасить біль від кривди. Що поробиш, - адже ж вона (він)  не кохав (не кохала). І навіть легка нотка жалю до колишнього (колишньої) кольне в серці іноді.

Той же, хто накинув на себе шлюбне кайдання за розрахунком, заплатить неспівмірно більше. У таких шлюбів запас міцності ще менший. За розрахунком - отже, стояла людина перед вибором. Металася, вагалася, але все ж таки зробила його і тепер за все відповідальність нестиме особисто. Болісне і страшне усвідомлення своєї помилки тут, і втішитися, на жаль, при цьому нічим.

А людина, яка кохала, не стояла перед вибором. Вона, як сомнамбула, пішла на поклик не інстинкту, а Божої благодаті. Пробула в цьому анабіозі скільки змогла, і не помітила, як прокинулась, -  кохання з її життя вже пішло. Ну, що ж. Можна і треба жити далі. Адже ж людина не обділеною залишилася. Вона ж кохала, і не насмілиться паплюжити саме це чарівне почуття через свої страждання. Вона ж скуштувала те, що не кожному дано. Мало того, - вона про всяк випадок отримала щеплення від подібної випадковості на майбутнє. Тепер може заразитися цією хворобою лише свідомо. А це чимала  компенсація за перенесені страждання, і, отже, платіж людини став цілком співмірним.

Три дні поневірялася в роздумах молодий спеціаліст-технолог Ірма Гроєць і поступилася Борису Холоду, утішивши себе ілюзією, що зуміла прийняти важливе життєве рішення. Прийняла верховенство людини протилежної статі у всьому, навіть не відаючи, що ж має отримати натомість за цю свою жертву. Щастя, благополуччя? Ну, і кохання, напевно? Звісно, а як же в сім’ї без цього. Що ж, - все вірно. Тільки не усвідомила ще молода дівчина, внаслідок життєвої недосвідченості, що не кохання народжується від шлюбу, а шлюб - від кохання. Всі інші з'єднання, возз'єднання, альянси, мезальянси чи двосторонні спілки там всякі, на небесах не освячуються. Навіть, якщо ці тимчасові попутники по життю і відіграють обряд вінчання перед вівтарем. Не по любові, тому що, а всього лише за згодою сторін цей союз.

Напередодні реєстрації Ірма, що вже стала жінкою з Борисом і була трохи здивована якоюсь, прямо таки, тривіальністю цієї події, запитала несміливо майбутнього чоловіка, притискаючись до його міцного плеча:

- Ти мене кохаєш?

- Не любив би, - убив би, - буркнув Борис, начебто, як і жартома, і повернувся спиною. - Спи. Завтра клопіткий день.

Наступного дня, під час церемонії укладання шлюбу, на питання: «Чи згодні ви, Ірмо Станіславівно Гроєць, взяти за чоловіка Холода Бориса Степановича?», Ірма впевнено відповіла: «Так».

- Яке прізвище хочете взяти? - урочисто продовжила формальності представник держави.

- Холод, - відповів Борис.

- Гроєць, - відповіла Ірма.

Ніхто не помітив спробу, ні, не бунту, а всього лише несміливого прояву невдоволення на новому сімейному кораблику, котрий ще тільки спускався на воду. Холоднокровний Борис лише здивовано глянув скоса на Ірму і промовчав, а розпорядник церемонії порахувала це рішення між молодятами узгодженим.

- Чому мені не сказала, що не хочеш міняти прізвище? - запитав пізніше безпристрасним голосом чоловік, наче й не потребував  відповіді.

- Та ну його. Міняй потім документи. Та й холодне твоє прізвище, - спробувала відбутися жартами Ірма, - мені не підходить. Я теплокровна.

- Щось я не помітив, - пробубонів Борис і закрив цю тему назавжди.

Навіть коли Ірма запише новонароджену їхню дочку на своє прізвище, чоловік не заперечить. Ім'ям Катерина назве дитину він.

Легко, без натягу, з зазором, увійшли безіменні пальці пари в отвори обручок. Лише  тендітний пальчик Ірми злегка при цьому тремтів. Там - на небесах, все бачили наперед. Тому вінчання не буде. Збентежені їхні Ангели-Хранителі не дозволили впасти зайвому гріху на нетямущі душі, залишаючи обом право на ще, всього лише одну-єдину спробу, - як останній їхній шанс на взаємне кохання. Колись потім. Одне без одного вже ...


Електронна російськомовна версія роману «ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ» - за посиланнями на ресурсах: Андронум, ЛітРес та ін.