БОРИС ПАСТЕРНАК
(1890-1960, російський поет, прозаїк, перекладач, лауреат
Нобелівської премії 1958 року. Майстер філософської та
пейзажної лірікі)
Мело, мело по всій землі
в усі границі,
свіча горіла на столі,
як чарівниця.
Як влітку роєм мошкару
несе в вогонь без тями,
сніги летіли по двору
в віконну раму.
Ліпила заметіль на склі
кружки і стріли.
Свіча горіла на столі,
свіча горіла.
А по осяяній стіні
летіли тіні,
сплетіння рук, сплетіння ніг,
і доль сплетіння.
Летіла туфелька легка
уже з канапи,
і віск сльозами з нічника
на плаття капав.
І все губилося в імлі
у сивій, білій.
Свіча горіла на столі,
свіча горіла.
На свічку дуло із вугла,
і жар спокуси
здіймав, як ангел, два крила,
як хрест Ісуса.
Мело весь лютий на землі,
і вкотре - тіло з тілом…
Свіча горіла на столі,
свіча горіла.
«АНТОЛОГІЯ ЛІРИКИ – 1»
Борис Пастернак
© Copyright: Петр Скорук, 2020
Свидетельство о публикации №220062700197
Свидетельство о публикации №220062700197
Рецензии