ДОЩ

Дощ  – мій друг, мій характер,  моя душа.

Дощ-настрій. Дощ-надія. Дощ-туга. Дощ-насолода. Дощ-полегшення. Дощ – підтримка.

Коли мені боляче, він ніби плаче разом зі мною, поливаючи землю рясним потоком сумних сліз. Завжди чекаю на появу веселки. Вона дає надію, що все буде добре.

Коли я радію, дощ підхоплює мій грайливий настрій, дзвенить веселими краплями. Промінчики сонця, що проглядають крізь насуплені хмарини, посміхаються мені.

Дощ – це міць великої Природи. Закриваю очі і зачаровуюсь його силою. Дощ-водоспад.

Інколи він звертається до мене. Справді, я чую своє ім’я крізь шум. Шепоче: «Все буде добре, все мине, все змиється». Дощ-лікар.

Слухаю мелодію дощу і чую різне: тут і рок, і вічна класика. Дощ-музика.

Під шум дощу на папері з’являються найщиріші мої тексти. Він оголює почуття і виплескує емоції. Дощ – муза.

Теплий, сліпий, колючий, галасливий, грибний, тужливий, добрий чи злий – дощ завжди довгоочікуваний та потрібний.