Ступив на Грішну Землю
І обійняла сильно тоска
Кроками відміряти цю стежину потрібно ведать неспроста.
Летять роки золоті куда-то туда
Мимо ступає моя Гірка загубленна Душа...
І ридав і кричав і Ангела Смерті взивав
Від Пустоти Мій Хранитель Ледь Помітно Привстав...
Заскучав бувало раз у таманні
Накрило ледянною кригою мов у Дикому Повстанні...
Ішов далі но опять не туди
Кричав Ооо Боже Обірви ти Нарешті ці вязкі Прути...
Путника древнього на пути повстрічав
Суїцидальним ремнем мене він хутко обмотав...
Уже не кричав уже не ридав
Болі такої також не відчував,
Алкоголь мені Парус подав
В похотливому морі я сильно застряв...
Дісниця Небес Рятівні Сигнали Посилала
Шептала Чарувала Й Помагала...
Но дорога ця сильно ізмотала
Іду но незнаю куда
Морщинами уже поросла Борода
Огоньок все же там в Серці Горить
Про Життя Мені Неустанно Кричить...
155
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220071701836
Свидетельство о публикации №220071701836
Рецензии