Лелечата

Гніздо опустіло  і щемко мені на душі.
Настала пора – розлетілись мої лелечата…
Печально схилились на стежку густі шпориші
та трохи розгублено блимає вікнами хата.

Бо зовсім недавно звучали в ній сміх і пісні,
ще й досі бринить по кутках те відлуння веселе…
Прокинешся вранці – невже то наснилось мені?
Але тільки тиша загусла панує в оселі.

В щоденних турботах не встигли зогледітись ми,
як стало вам тісно у затишній батьківській хаті.
І ввись здійнялись, на прощання змахнувши крильми.
Попереду ціле життя. Хай щастить вам, крилаті!!!
 

Аистята

Гнездо опустело и грустно теперь на душе.
Настала пора – разлетелись мои аистята…
Печаль разлеглась во дворе на густом спорыше,
моргает, немного растерянно, окнами хата.

Как будто вчера, здесь  звенели и песни и смех.
Казалось бы – из ничего возникала потеха.
А утром проснулись – приснилось мне, что-ли, во сне?
Звучит до сих пор по углам удивленное эхо.
 
Однажды решили, всей грудью свободу вдохнув,
что стало вам тесно в уютной родительской хате.
И в небо взлетели, крылами прощально взмахнув.
У вас ещё жизнь впереди.  Добрый путь вам, крылатым!