Янгол життя та смертi Глава 1

Глава 1 Пробудження та корабель

Темними просторами космосу прямував надважкий лінкор. Пів кілометра у висоту і два кілометра у ширину. Тіло корабля складалося з 5ти модулів по два кілометра у довжину, що з'єднувалися один за одним наче потяг. На цьому кораблі не було екіпажу. І лише одна жива істота мирно відпочивала у своїй каюті. Цією істотою була я. Капітан надважкого лінкора STRAIDER-00, голова експедиційних сил, адмірал флоту, Лебедева-Такасугі Діана Хідеківна. На вигляд: дівчина 15ти років, чорне волосся до лопаток зачесане назад, струнке тіло, євроазіатське облича, півтора метра зросту.

Мати: Лебедева Анастасія Андріївна, українка, програміст - аналітик.

Батько: Такасугі Хідекі, японець, інженер - робототехнік.

На справді я не зовсім людина. Років 5 назад я потрапила у авіакатастрофу. Точніше, наш літак підбили над країною третього світу. Я повинна була загинути разом зі своїм шкільним класом, але завдяки таємному проекту моїх батьків, на якому вони, до речі, і познайомились, мене зібрали по шматках. Оскільки офіційно я загинула, мене залишили на науково-військовій базі у тихому океані.

Прощавай школа. Тепер я стала військовим. Мене почали навчати бойовим мистецтвам, володінню всіма видами зброї та транспорту, виживанню в умовах обмежених ресурсів і багато чому іншому. Розумом я подорослішала, але зовні, я залишилась тією п'ятнадцятирічною дівчиною, яка загинула у катастрофі. Маленькі частинки, що звуться нанороботами або нанітами, розміром меньше клітини, зшили моє тіло тоді, після катастрофи, і постійно відновлюють його тепер. Також завдяки ним, я опанувала деякі нові для людей здібності, відомі як телекинез, телепортація та інші. А ще, завдяки нанітам, я можу підключитися до будь-якого цифрового пристрою, що має радіо-інтерфейс, такий як wi-fi чи bluetooth.

Отакий я ходячий кіборг, і як я розповідала раніше, з моменту катастрофи пройшло 5 років. На нашу базу у тихому океані напали конкуренти. Мене евакуювали на цей корабель, а база була знищена. Чи вдалося втекти моїм батькам? Я не знаю.

Тепер, згідно місії, я повинна відправитись у іншу сонячну систему, з'ясувати причину великого переселення, яке сталося 20 тисяч років тому, і найголовніше, знайти і знищити всі можливі загрози для людства. В мене повинен був бути екіпаж, але через напад на базу місію почали раніше. Отже я теперь на кораблі сама, а поки корабель летить у гіперпросторі, я сплю у своїй каюті...

- Ді-сама! Прокидайтеся! Через кілька хвилин ми прибудемо на місце!

Моє пробудження відбулося під мій голос. Точніше, це був голос штучного інтелекту корабля, створенного по моїй подобі. Разом з ліжком у великій кімнаті стіл, шафа, термінал. На столі кілька фото. Деякі з них мої, ще зі школи, а деякі, коли я вже у формі. Ще кілька фото моїх батьків. З терміналу на стіні на мене дивиться дівчина, на вигляд як я.

- З пробудженням. Ти проспала 36 годин. Як ти себе почуваєш?

Поряд з фото на столі 2 амулети на ланцюгах. Перший у вигляді синьої троянди, а другий - у вигляді шістнадцяти-кінцевої зірки. Поряд з ними ID картка у вигляді клаптика чорного пластику розміром 5х10 см і 1 см у товщину.

- Добре.

Я встала з ліжка, розім'ялась, одягнулась у льотну форму. Захопивши амулети і картку, я рушила на капітанський місток. На щастя, їх тут було багато і один з них був поряд з каютою капітана. Так було побудовано для зручності. Все ж таки бігати через весь корабель важкувато.

Всі капітанські містки на кораблі побудовані за однією схемою. Ступінчастий великий зал займає приблизно три зовнішні поверхи. В середині залу ряди робочих місць розташовані з різницею у чверть поверху. Позаду всіх сидить капітан, тобто я, і мій старший помічник, але поки-що це місце вакантно. На кожному робочому місці є по кілька висувних екранів. Крім них, перед усіма на стіні, є великий екран.

Робоче місце, це сенсорний стіл з гніздами для носіїв даних або ID карток. Вставила свою картку і на столі засвітилася типова клавіатура, а висувні екрани виїхали зі своїх сховищ. На головному екрані відображається моя копія, деякі параметри корабля і сонячна система, яка є метою нашої місії.

- Ми прибули у сонячну систему схожу на земну. Планет меньше ніж у нас, проте безліч астероїдів та уламків штучного походження.

- Кладовище кораблів?

- Можливо. Схоже на залишки після битви, які ніхто не прибрав. На більшості уламків товстий шар космічного пилу. Можна назбирати гелію-3 на все людське життя.

- Ближче до місії.

- О, так! Як ми знаємо, колись давно, приблизно 20 тисяч років тому, люди покинули цю сонячну систему і проклали шлях до зірок, у пошуках кращої долі. Попередньою причиною цьому стала невідома нам хвороба або зовнішній ворог. Можливо ці причини пов'язані. Активність серед уламків відсутня. У сонячній системі 5 планет. По порядку від сонця за схожістю з відомими планетами: вулканічна, марсіанська, земна, газовий гігант типу Юпітер і остання, схожа на Венеру. Будь-які сигнали притаманні розвинутій цивілізації у відомих нам діапазонах відсутні. Придатна до життя лише планета земного типу. У архівах вона зветься Німфея. Мета подорожі: знайти всі можливі загрози для людства і ліквідувати їх. Вибір методів за нами. Поки що на цьому все.

- Відправ зонди. Нехай відсканують поверхню і складуть мапу Німфеї.

- Відправила!

Я забрала свою картку. Панель погасла, а екрани сховались в середині. Треба підготуватись до висадки на планету.

У сховищах багато засобів захисту і нападу, від одягу і броні, до зброї. Ножі, кинжали, мечі, пістолети, гвинтівки, гранати. Набої різних типів. Транспорт, серед якого, літаки, танки, десантні потяги. Більшість видів збереженої тут зброї забороненого типу, такого як розривні набої, напалмові бомби і навіть ядерна зброя. Мабуть зі всієї Землі збирали.

Про планету детальніше розповім пізніше, а зараз головне, що ми збираємося у зону гірського лісу. Отже для взуття та одягу обираємо набір зелений камуфляж. Коригуємо колір волосся, щоб при світлі відблискував зеленим. Беремо туристичний рюкзак на 30 літрів, планшет на 18", засоби гігієни, наплічний ліхтарик, лікарський набір, два коротких меча без гарди, ножни яких вшиті у штани, і на останок, два пістолети з запасом набоїв. На першу вилазку повинно вистачити. Маскуємось під туриста. ;)

За час підготовки, лінкор наблизився до планети і сховався серед сміття. Далі треба летіти на десантному літаку. Оскільки я сама по собі, то беру вантажний варіант літака. Якщо знайду щось корисне, буде куди покласти.