Небо лазурове мерехтить,
бо весни - чудова мить,
хмари повагом ідуть,
їх тополі проведуть.
Це тополі височенні
над рікою стали,
щоб дістатися до неба,
стрункі виростали.
Вдалині, де мости,
зеленіють гори,
на них квітли дерева,
пляма кожного ясна.
Біжать хвильки по воді,
камені чіпають,
як заглянеш – дно глибоке
малахітом сяє.
Там вода біжить швиденько
поміж каменями,
сяє небо і листочки
вітерець хитає.
22.04.2020-23.07.2020
Світлина автора,
річка Бистриця.
Небо лазурное мерцает
© Copyright: Светлана Борщ, 2020
Свидетельство о публикации №220072301906
Свидетельство о публикации №220072301906
Рецензии