Сонцестояння частина 3

3
**** Гаряча вода обпекла шкіру.  Скрикнула від болю і скрутила воду. Милася довго, з якоюсь надмірною несамовитістю терла мочалкою шкіру, немов хотіла змити сліди уявних пестощів. Потім ще довго просто стояла і насолоджувалася струменями води по тілу, а вкінці, набравши повні легені повітря, різко повернула змішувач на зимну воду. Незважаючи на те, що була готова, все ж скрикнула коли льодяна вода тисячами голок впилася в тіло. Обливалася, поки не зацокотіла зубами. В такому стані вже було не до еротичних фантазій, тож закрутила кран , вийшла з кабінки і замоталася в махровий халат, щоб відігрітися.

- Зараз би чаю гарячого, - посміхнулася сама собі кепкуючи, - от і перетворилася моя мильна опера відчайдушної домогосподарки в звичайний вечір  самотньої жінки : замість шовкової сорочки на тоненьких бретельках - махровий халат, замість фужеру шампанського - гарячий чай... Бракує лише вмоститися в кріслі-гойдалці, замотатися пледом і щоб Лола скрутилася калачиком в мене на колінах..

Згадка про Лолу знову викликала в пам'яті ті руки.

Міцні.

Вкриті темними, наче розчісаними гребінцем волосками, з довгими пальцями, що ніжно перебирали шерсть Лоли наче струни гітари...

І знову зрадлива змійка заворушилася внизу живота...

Це вперше, що вона так детально запам'ятала всі подробиці лише однієї частини тіла.... А так,  напевне, навіть не впізнала би....

 Ні. Ще оті, злегка примружені, чайного кольору очі, в кутиках яких сховалося по смішинці, поки вони міряли її зголови до ніг і з ніг до голови...

Зашарілася . Наче знову відчула на собі отой погляд.

Ні, це не був наглий, відверто хтивий погляд, від якого хочеться сховатися, втекти, або просто закритися в куленепробивному коконі...

В ньому відчувалося... захоплення і... бажання....

Від думки, що незнайомець може бажати її, кров знову прилила до щік і запекла вогнем. Раптом, їй стало настільки гаряче в махровому халаті, що майже здерла його з себе .

-Ох, нарешті...

Повітря охолодило жар тіла. Знайшла улюблену піжамку і подумала :

- А от плящина шампанського зараз була б якраз в тему, шкода, що в кімнаті немає холодильника, і за ним доведеться зійти в кухню .

Підійшла до дверей і прислухалася. Ніби тиша...

Обережно відчинила двері. Зробила крок і мало не спіткнулася:
Під дверима, скрутившись колобочком спала Лола...

Кішка навіть не ворухнулася, лише привідкрила своє смарагдове око і тихо муркнула.

Переступила через неї і помалу почала спускатися в темряві.

Раптом, хтось включив світло. Воно боляче врізало по очах, так, що аж зажмурилася, а коли відкрила очі, то мало не зойкнула - внизу, перед сходами стояв незнайомець... з... плящиною шампанського і двома фужерами....

Від несподіванки заклякла. Потім, зніяковіла через свою, майже дитячу, піжаму в вишеньки і смішним ведмедиком по центру, через занадто короткі штанці, що ледве прикривали сідниці...
А потім обурилася:
-Та як він посмів! ... Як він міг навіть просто  подумати! ...
( далі буде )