Сонцестояння... 4

Частина 4.
Незнайомець теж, побачивши її, закляк на місці...

Їхні зіниці зустрілися і вони кілька хвилин дивилися очі в очі... здалося, що кремінь вдарив об кремінь і викресав іскру... І від цієї іскри зайнявся шнур... вогонь побіг... І тепер лише питання часу, коли бомба їхніх почуттів вибухне...

Потім, пройшовшись по ній поглядом він з напускною легкістю сказав:

- Я тут подумав.... Вартує випити за знайомство. Мене, доречі, звати Андрій... - і застиг в очікуванні...

Андрій... ім'я продзвеніло музикою в її вухах...

Вона теж уважно оглянула його і затримала погляд на руках, що тримали плящину і фужери, і наче гарячий вітер пустелі обвіяв її тіло своїм пекельним жаром... Спина вкрилася краплинами поту а в животі знову вибухнула блискавка....

- А я... Ярина....

На більше її не вистарчило. Ні, вона завжди була досить гостра на язик, але тут... Всі слова закрутило вихором і змело в єдину велику купу і спалило тим вибухом блискавки в животі, так, що залишилися лише якісь окремі літери, які, ну ніяк, не складалися в слова....

- І де ми вип'ємо? Але так, щоб інші не почули і не приєдналися... Десь наодинці...

- Можемо піднятися до мене... В мене є крісла і журнальний столик ...
 
-А ще,-подумала,- є велике ліжко...

Поки підіймалася по сходах, думки розривали на шматки всі її принципи і шаблони. Кожною клітиною тіла вона відчувала його погляд на спині, на сідницях, на ногах... Відчувала жар його тіла, що з кожним кроком хвилями накривав її з голови до ніг...
 
- Боже... все так банально... так просто і банально... як в найдешевшому серіалі...

 Оте відчуття дешевої мильної опери ні на мить не полишало її. В якусь мить вона навіть хотіла розвернутися і сказати, що передумала...
 Але...

- Та ну його в баню ті всі правила ! Я все життя жила за правилами! Хоч раз зроблю не думаючи ! Я ж хочу ! Хочу бути з ним наодинці... випити з ним... лише з ним... хочу торкнутися його рук... Хочу, щоб його руки стиснули мене в обіймах... Пристрасно... До хрускоту в кістках! Щоб жага накрила нас і не відпускала, поки я не насичуся ним ...

Відчинила двері і включила світло .

- Ось, постав пляшку і фужери на столик, а я притягну стільця....

Не встигла договорити, як була схоплена в обійми і її уста накрили палаючі уста Андрія...
Від несподіванки завмерла і руки її застигли в повітрі, наче крила сполоханої пташки..

Його язик ніжно розсунув її уста і делікатно та вимогливо окупував рота... Цілувався він вміло... Його права рука ніжно пройшла по плечах, коротких штанцях і знизу гладила її по сідницях, а ліва проникла під сорочину і зупинилася на грудях...

Мало - помалу вона прийшла до тями і мозок проштрикнула думка :

- А хіба не цього ти хотіла? Не про це мріяла останні кілька годин? Тож вперед! Користай цим моментом, щоб було що згадати !

Ярина закинула руки йому на шию і ніжно пройшлася по волосі, шиї, плечі... по його руці, вкритій темними розчісаними волосками...

Бажання захлиснуло її...

Рука ковзнула нижче, до штанів і відчула, що він хоче її так само палко і нестримно, що ще кілька хвилин, і штани не витримають натиску сильної енергійної плоті...

  Відірвавшись на мить від поцілунків впилися поглядом один в одного.
В мозку наче щось клацнуло, наче перемкнув виключатель і вони кинулися здирати один з одного те, що заважало їм з'єднатися, злитися воєдино - їхній одяг...

Думок не було. Вони вилетіли кудись. Залишилася порожнеча, заповненна єдиним бажанням : миттю опинитися в ліжку і насолодитися тілом один одного...
( далі буде)