Сонцестояння 5

Частина 5

Вмить полетіли геть її сорочина і його футболка...

Незнати, яким чином, однією рукою вона розстебнула шкіряний пояс його штанів і гудзики...

Штани впали і в її руці опинилася пульсуюча гаряча плоть. Плоть була твердою і енергійною, готовою виконати будь яке бажання...

Вона стиснула легенько прутень і зробила кілька повторюючих туди-назад рухів. Андрій застогнав від задоволення...
Відчувши за колінами твердий край ліжка, вона сіла, і перед її очима постала вся мужня краса і сила його плоті. Прутень з викликом дивився вверх... Ярина була зачарована його красою і притягаючою магнетичною силою. Легенько торкнула його губами і ніжно провела язиком довкола.. З уст Андрія вирваася ледве стримуваний стогін...

Підняла очі і зустрілася з його затуманеним поглядом...

-Я тебе хочу...,- прошепотіла вона одними вустами, - візьми мене....

Це вперше в житті ці слова були промовлені нею не як відповідь, а як прохання.

Андрій нахилився до неї і припав довгим ніжним поцілунком. Вона впала на ліжко і закрила очі .

Ніжно і,водночас,  ледве стримуючи пристрасть, цілуючи, він поволі посувався все нижче і нижче : спочатку шия...

Але вона голосно засміялася, бо завжди страждала лоскотами ....

Хотіла виборсатися, але його руки вхопили її за зап'ястки стиснули їх і наче прикували до ліжка, так, що вона не здатна була рухнутися.

Він навис над нею, сильний у своїй мужності, і вона здалася... Здалася його силі, як переможений здається своєму переможцю і відкрилася йому у всій своїй закличній беззахисності.

Він цілував її груди... Соски настовбурчилися від жаги, мов по них пройшлися ледом, а коли він злегка прикусив їх зубами, вже вона застогнала від насолоди...
Він цілував її все нижче і нижче, пестив язиком тіло і , нарешті, добрався до того пуп'янка троянди, що чекав на нього серед блискавок в животі і в тріпотінні тисяч метеликів..

Розсунув язиком пелюстки губ і добрався до найчутливішої серцевини... Його пальці непомітним рухом проникли в піхву і там творили своє чудо...

Їй забракло повітря.

Не витримавши, вона застогнала від задоволення. В животі горів вогонь пристрасті і жаги, думки плуталися.
Тіло вигиналося дугою і вкрилося краплинами поту. Їй здавалося, що вона ось-ось не витримає і вибухне. Розлетиться на сотні тисяч маленьких частин і зникне...

- Не муч мене, - простогнала Ярина,- я хочу відчути тебе тут... в мені... в середині...

Андрій на мить відірвався і підняв голову. Зустрів її затуманений погляд, подався вперед і його прутень, мов шабля, одним рухом увійшов в неї, розсікаючи тіло ..

- Ааааа....

Хвиля насолоди накрила її , проникла в неї... І знову нскрила з головою... З кожним його рухом їй здавалося, що це все, що зараз вона не витримає і вибухне..

Андрій мовчки продовжував оті повторюючі рухи, втискаючи її в ліжко вагою свойого тіла і не зводячи погляду від її очей.

Його дихання пришвидшилося...

Ось, вони вже дихають в унісон...

Останній, дев'ятий вал, накотив з силою і заповнив тіло. Вона відчула пульсування в собі і вибухнула....
Розлетілася на мільярди атомів і змішалася з зоряним пилом. І звідти, зверху бачила два тіла, що злилися в єдиному пориві, в єдиній насолоді, в єдиному крику...

Напруга спала...

Його голова впала на її плече, а важке дихання лоскотало вухо.

За мить він піднявся на лікті і хотів перекотитися на ліжко.

- Не йди... залишся ще трошки..

- Але ж тобі важко,- і він по дитячому поцілував її в щоку...

- Мені не важко... мені... приємно відчувати твою вагу...

Андрій засміявся .

- Дай, ще роздушу тебе ... Не встиг знайти... і загублю...

Від тих слв стало млосно на серці...

- Майже мелодрама...- промайнуло в неї в думках, а в голос сказала :

- Ну, думаю, зараз келих холодного шампанського нам не завадить.... За знайомство...

Вони знову зустрілися поглядами і щиро розсміялися.

- Думаю, ні, - відповів він, - і кілька канапок теж були б дуже навіть доречними.

- Канапки будуть завтра , - підморгнула Ярина, а зараз задовільнися шмпанським...