Марина Цветаева

Маринa Іванівна Цвєтаєва

(рос. Марина Ивановна Цветаева, 26 вересня (8 жовтня) 1892, Москва — 31 серпня 1941, Єлабуга, Татарська АРСР) — російська поетеса, прозаїк, перекладачка.


                «Уж сколько их упало в эту бездну,
                разверстую вдали!
                Настанет день, когда и я исчезну
                с поверхности земли»
                - Марина Цвєтаєва


Марино, вибач провінційність, недолугість, безсоромність,
але так само, як і ти, одного разу в цю безодню злую
впаду, - не заспівають понад тілом нехриста невтомного
в суворій тиші церкви ні амінь, ні алілую.

Зима ізнову, на гілках вже гострий ніжний іній,
і, може статись, в променистій колісниці Феба
з карнизу ранком тихим, не яскравим, без надії
душа моя відбуде геть в похмуре та іржаве небо.

Піду, як ти, - нехай і раптом, але так реально!
Ні, не мені коли, а Богу закортить десь на хвилинку
мостити у дорогу до Смарагдового Замку геніальний
останній над яскраво-жовтий вірш-цеглинку.

А, може, я згорю в осінній купі листя, - віршів і поемок,
ландскнехтом, що в бою поліг, чи чаклуном, як факел,
на пам'ять залишивши лиш листів старезних оберемок, -
наївні спроби заморочити, їй Богу, Богу баки.
 
Душа моя легенька, чиста, давлячись сльозами,
зметнувшись ген у інші ноосфери, до нового виру, 
біля пекельних врат застигне райського сезаму, 
душа, яка не знала сорому, не відчувала міри.

З поверхні грішної землі я зникну, як і ти, Марино!
В жадобі віри і любові поміж справ житейських,
прощення у дружини, друзів, внуків і у сина
прошу, як ти. Як всі, хто пив із струменів летейских. *

Нехай не в строк, як ти, і ляжу не в могилі від загула, -
згорю живцем ... Аби лиш не тому, що всі забули.