Попередня частина: http://proza.ru/2020/06/13/1824
Це тільки Київ, липень, миті,
гуляють по алеях діти,
крамниці прикрашають квіти
і возики вазонками забиті.
Церкви хрестами зачіпають хмару,
стелилися над містом величаві,
боками білосніжно сяють
і сіро-сині в них краї.
Схили Дніпра в зеленолисті,
хмар розсипається намисто,
статуї-діти наче грають
на схилах синього Дніпра.
Самокати, університет і квіти,
дорослі по доріжках йдуть,
Шевченко в парку задивився
на місто і людей, що тут.
Миті літа проминають,
музИки пісню розпочнуть
і миті вечора зникають,
Києву вічність додають.
Продовження: http://proza.ru/2020/08/11/1900
18.07.2020-5.08.2020
Світлина Ігоря Винниченка:
“Липень… миті…”
Это только Киев, июль, мгновения
© Copyright: Светлана Борщ, 2020
Свидетельство о публикации №220080502332
Свидетельство о публикации №220080502332
Рецензии