Шкура

 .    Шкура ШкураОто ти Гринько вже аж зо півгодини так старанно на Цементовича дзявом гавкаєш. Правда чомусь при цьому у кущі а  наче як вдалечінь вдивляючись. Та немає його там не пудь бо якби був ти б вже до буцегарні загув. Але ж вуха наші не така вже й велика грядка то на що ж їх так довго й старанно угноювати? Да щось розходився ти не на жарт. От і пєндос кукурудзяний Цементович у тебе і чу****ра попідгайова. І навіть просто замочити його у власному соку зовсім наш Гринька не проти.  Та для початку заспокойся свої розхристані нерви розчахни поширте повіки з віями лишайної корови того ж як і в нервів хазяїна й чітко розшурупай що поперше обкладаєш його ти мов бабапроплетуха позаочі... Воно ж так негарно виходить коли перегарно... Тобто сп`яну язик такого намете як жаба кваком поквапом наплете...  А от при сонячному світлі натрезв`як пикою напрот самого мундеру  повторити свій дзяв не слабо? Та я.. Та знаю я що то ти. Скажеш лише  Здравіяжела Іван Семенович.  І з повними ззаду штанами спробуєш шмигнути до першої кози в тріщіну. Сиди ото й мовчи краще бо наш Цементович хоч і чесний а усе ж таки влада. І єдина сила що тебе мов мама рідна захищає від смертельного пересосу циці сивої...  От ти кажеш що із задоволенням кокнув би. А чи задумувався посправжньому  шановний зарізяко як то воно людське життя відібрати? Ну зараз ти мені тут таких фігвамів  понамальовуєш.  Йдино краще вже проспися хронориген із Сполучених Штатів Арменії. Отож... А мені хлопці  доводилося. Зараз розповім. Якось їздили ми з Мариною діточками ж діда з бабою наділили до її двоюрідної сестри Анжелки в гості. У обласний центр. З ремонтом квартири допомогти. Вона ж тоді геть сама з малюками двома а яківа  для ремонту ніякого нема. Та коли яка фігня – на поміч чухає рідня. Отож тут ми й нагодилися... Коротше й допомогли. А вже як закінчували шпалери клеїти коридор лишався сидимо ото собі за вечерею. Аж тут зі сходів почувся несамовитий гуркіт. Що ото воно таке  питає моя у Анжелки. Та то алкани сусідські по металевих дверях тарабанять. Мабуть в черговий раз ключі пропили а ті що у квартирі на додачу до очей ще й вуха  залили. І пожалілася Така була гарна сусідочка. Покійниця Матвіївна. Добра така бабця. Тихенька зажди чистенька хустинка біла з людьми привітна. Жили й горя не знали. А як померла син її обміняв з доплатою цю однокімнатну на алканячу трьох. Доплату мабуть скляною гривнею брали бо аж згорів невдовзі після новосілля найстаріший з них потомствений патріалк. Тепер їх там лишилося всього троє підстаркувата спадкоємиця титулу такого ж віку її пийфренд та дорослий син Алканова геморойкоханець... І зовсім не життя у мене відтоді пішло а прямо якесь співіснування дверудвер з ригаловкою. Ще й на додачу до того син їхній видко як дізнався що я удова й живу з дітками сама поклав на мене так би мовити своє п`яне око. Спочатку почав залицятися через дзвінок у двері в пору коли заманеться й фрази типу Дорога Анжеліна позично мені будь ласка свій самогонний апарат бо наш якраз зайнятий. Папа бачите дуже міцно заснув із змійовиком у роті аж ніяк не вирвати тримає міцно мов мамину цицю а брага на ніц перестоює. Вся технологія порушується.  Перші рази я ще намагалася якось пояснити тобто що самогону зовсім не жену і ніякого апарата для цього не маю. Але потім узяла до рук швабру й донесла істину по  простому  держаком межи очі. Десь із місяць це щедро насичене хмільними випарами ромео не з`являлося. Навіть вже подумала було що мабуть я цьому проспиртованому лебедю все лібідо на мене назавжди відбила. Але виявилося що то ще не фінал хоч і в пів морди фінгал.  Таки відновилися його страсті прояви й саме на мій день народження. І гості вже всі зібралися. Сидимо за столом приймаю поздоровлення випиваємо – закушуємо. Аж тут у двері дзвінок біжу відчиняти й думаю Хто б то ще міг бути? Вже ж наче всі привітали. Мабуть якийсь сюрприз? Ну що ж так то й так. І не дивлячись у вічко рвучко відчиняю двері настіж а там чудесне видіння Кощій безсмертний нажерся молодильних яблук і подався у нудисти. Коротше стоїть на сходах похитуючись сусідський донпиян у чому мати народила одіж тут же в ногах валяється  і тримає у кожній руці по нарцису. У лівій – жовтий з грядки у правій   настовбурчений з глядки. А далі пропитим басом пролунала вітальна промова З днем народження кохана Анжеліно! А потім настало прицільне падіння на мене усім супнабором з нарцисами в одній руці й так просто попереду. Я якимось чудом встигла відскочити убік. А коханнячко моє глухо проторохтіло комплектом кісток по лінолеуму підлоги і лежить собі  лежма. Чи не поламав  думаю  нарциси... аж обидва? Тут на гуркіт виходить з кімнати Баян Петрович. Болгарин і начальник мого відділу й зі словами Пойняв не дурак  швиденько витяг на сходи за ногу оголене і непотамоване кохання з обома квітами. Далі щось там загупало і я подумала Може то так петровичеві баяни звучать?  Та ні так грає типа бубон тамтамський а баянська музика більш мелодійна  кажу я. А...  засвоїла інформацію моя. Коротше продовжила д