Попередня частина: http://proza.ru/2020/06/27/1146
Сниті стебла високі
і травиночки тонкі,
а ще трав зелене море
і то - Хомові простори.
Красне літечко чекала,
по верхах його шукала,
виглядала з висоти
там, де пагорби й ліси.
Де гаї і переліски,
вдалині є русло річки,
що звивається вужем,
повноводна там тече.
Зацвітає іван-чай,
красне літо зустрічай,
рясно зацвіла акація,
аромат в дерева-грації.
Густий війник височів,
наче в небеса летів,
дзвоники вже зацвіли,
колір неба берегли.
У низині при долині
там озерце наче серце,
рясно дощик випадав
і наповнив міністав.
Повітрулі тут літали,
за собою слід лишали,
в небі хмароньки тяглись
як серпанок, лиш дивись.
Сонце сяє над простором,
над полів зеленим морем,
а хто літечко шукав,
бути з літом час настав.
Продовження: http://proza.ru/2020/10/29/32
6.06.2020-13.08.2020
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Чекала, шукала, знайшла
літечко на Хомові.”
Лето на Хомове
© Copyright: Светлана Борщ, 2020
Свидетельство о публикации №220081301916
Свидетельство о публикации №220081301916
Рецензии