Веет ветер, веет утром

Попередня частина: http://proza.ru/2020/08/02/1287

Віє вітер, віє зрання,
                верби нахиляє,
а хто тую вербиченьку
                трусить і гойдає?

А то Мавочка у листі
                на вербі сиділа,
звідти дрібною росою
                із гілок трусила.

А у небі понад нею
                летить повітруля,
вітер хмароньку жене,
                край свій не забула.

Як вітрило повітруля
                хмарку надимає,
туди-сюди на краєчку
                серпанком хитає.

А у озері з вербою
                русалонька пливе,
замріялась в очереті,
                як стеблина сильна.

Непомітна із бережка
                лиш вода хлюпнеться,
зашумить у вербах вітер,
                наче засміється.

Отаких дівчат зустріне
                у кожній стихії,
а як вигляне із хмари,
                сонечко замріє.

Скочить промінь із-за хмари
                наче із віконця,
із хмарини визирає
                промінцями сонце.

Вітерець, що віяв зрання,
                верби облітає,
повітрулю і русалку,
                і Мавку гойдає.

Продовження: http://proza.ru/2020/08/29/1538
13.08.2020-15.08.2020
Світлина автора. 23.07.2020
Парк імені Т.Г.Шевченка:
Івано-Франківськ.