Котопеся

            Привітно метляючи хвостиком, на подвір’я забіг сусідський пес. Від недавнього часу він тут підробляв на чверть ставки, обгавкуючи усіх на його думку зайвих перехожих. За це він мав кісточки та залишки печені із бритванки з ароматом смаженого м’яса.
            Та цього разу візит виявився невдалим. Руда кицька саме здійснювала щоденний обхід і спостереження за подвір’ям. Підняті вушка поверталися у різні сторони і вона прислухалася до звуків, що лунали звідусіль. Це був шум машин, що проїжджали по вулиці, шум вітру, гавкіт сусідських собак. Вона вважала себе повновладною господинею у дворі. Аж тут прибіг цей жахливий сусідський пес. Кицька вигнула спину, голосно зашипіла і у хід пішла велика руда лапа. Пес вчасно відскочив. Оскільки він чудово усвідомлював, що подвір’я не його, то вирішив, що краще триматися подалі від сердитої кицьки і побіг до свого двору. Маршрут він вибрав знову невдало – через сад. Кішка гналася за ним по усьому саду, проганяючи геть. Та не наздогнала. Пес вирішив, що цей шлях йому не підходить і, великим колом оминаючи кішку, проліз під ворітьми і побіг по дорозі до свого подвір’я.
            Він знову прибіжить, бо перспектива отримати кісточку здається досить привабливою. Але спочатку перевірятиме наявність сердитої рудої кицьки.

7.07.2020-22.08.2020
Світлина автора.