Перевод 3 сонета Вильяма Шекспира

Попередня частина: http://proza.ru/2020/08/30/870

Заглянь у дзеркало, скажи, що бачиш,
час зараз, щоб створить йому нове;
а чиє виправиш, якщо не оновляєш,
ти дуриш світ, благословення матері не йде.
Бо де вона така вродлива, чиє скрите лоно
зневажить обробітком господарства плід?
Або кого він зафундує, той наче могила
для самолюбства, зупинить нащадків міг?
Ти келих матері своєї, а вона у тобі
улюбленого квітня згадує прихід:
то через вікна свого часу ти побачиш,
що, попри зморшки, золотий це вік.
Але якщо живеш, згадаєш, що не бути,
помреш самотнім і твій образ із тобою зник.

Продовження: http://proza.ru/2020/09/16/1860
30.08.2020-9.09.2020
Світлина автора.
Оригінал: William Shakespeare
Look in thy glass, and tell the face thou viewest
Now is the time that face should form another;
Whose fresh repair if now thou not renewest,
Thou dost beguile the world, unbless some mother.
For where is she so fair whose unear'd womb
Disdains the tillage of thy husbandry?
Or who is he so fond will be the tomb
Of his self-love, to stop posterity?
Thou art thy mother's glass, and she in thee
Calls back the lovely April of her prime:
So thou through windows of thine age shall see
Despite of wrinkles this thy golden time.
But if thou live, remember'd not to be,
Die single, and thine image dies with thee.