Серпневi дописи

Слухаю барвисті мелодії дощу
Раптом поринаю у минуле
Затриманих насильно відпущу
У житті нічого не забула
Розчулили мелодії дощу до сліз
А він затамував свій подих
Та земне тяжіння краплі тягне вниз
Дякую за цей постійний дотик
Роздивляюся калюжні візерунки
Та шукаю вже знайомі вікна
На квітах залишились дощові малюнки
Знімкати їх давно вже звикла
Та невгамовний дощ прийшов поночі
Грім одчайдушно виконував пісні
А вітер листям щось інтимне торочив
У ці останні серпня ще літні дні
(25-26) 08.2020

Не шукай загублені сліди.
Мабуть був то випадковий шлях.
Щоб не трапилось ніякої біди,
Раптом все змінив Всесильний маг.
І не заглядай у свій колодязь,
Де весь час живуть твої страхіття,
Змінюють вони свій одяг,
Але суть незмінна вже століття.
Тануть поступово вже сніги
Непомірного пронизливого болю.
Та замайоріли дивні береги
Там, де зможеш відчувати волю.
23.08.2020

Сповіщає холодна ніч - Осінь
Вже завжди приходить вночі.
Нічого для себе не просить,
У просторі пливе в човні.
Огляда майбутнє володіння,
Як митець, що створює картини.
Має завжди волю та терпіння
Все віддати - не до половини.
Ранок нагадав – пора в дорогу
Ще дарує серпень літнє сьогодення
Я отримала таку цікаву змогу -
Створення осіннього натхнення
11.08.2020.

Крапельки дощу зволожують асфальт,
Грім створив чудовий акомпанемент,
Мелодія бринить, немов низький альт
Створює для мене свій дівертісмент.
Листя чепуряться, ніби вже не серпень
Кольорують себе кожне на свій смак
Й таке бажання ніколи в них не стерпне
Доки жвавий вітер не зробить з них пішак
10.08.2020

Хотіла сьогодні  написати я листа,
І фабула, як завжди, була в нього проста.
Проникли хвилі від мого мовчання,
Та раптом зникли наміри щирого зізнання.
А зранку хтось сміявся так відверто,
Що ніби я в чуже життя вдираюсь вперто.
А у вікні блакить так виглядає дивно,
Немов я бачить перестала те, що очевидно.