Попередня частина: http://proza.ru/2020/09/10/1848
Олень крутобокий
ген-ген виглядав,
хоч він і несправжній,
бо статуя, став,
наче в загороді
олень той стримить,
хоч він круторогий,
але не біжить.
Алеєчка, фонтанчик
струменем дзвенить
і навсібіч по колу
бризками летить,
камені і квіти,
альтанка і місток,
над ними - небо синє
і білих хмар танок.
Стихає тут потічок
із-під верби в ставок,
шумить у кронах вітер,
а сон – у діточок,
лежать вони в колясках,
а мимо пробіжать
на скейтах, самокатах
і по доріжках мчать.
Продовження: http://proza.ru/2020/09/24/21
23.07.2020-17.09.2020
Світлина автора.
Парк імені Т.Г.Шевченка,
Івано-Франківськ.
Камни и цветы
© Copyright: Светлана Борщ, 2020
Свидетельство о публикации №220091701731
Свидетельство о публикации №220091701731
Рецензии