Не натерте оком про Конотоп

Поїздка в Конотоп мені сподобалася. Дякую моїй роботі, яка інколи випадає та надає такі шанси!

Довго Я смикався, щоби прокинутися в 5 ранку, взяти і поїхати на автовокзал – бо вранці нічим туди не доберешся.
Маршрутні автобуси – починають брати тільки з 6-ти ранку, а само корито (водії не винні) їде хв. 12 – і то, тільки до повороту на Ільїнську, звідки іще треба хв. 7 йти пішкарусом до автовокзалу а потім в касі поки все виб’ють…
І це при тому, що треба доїхати туди не в обід. Їхати 2 години, 20 хв приблизно. В квиток не вклався: 114 грн в одну сторону, з 200-сот задатку, Добре, що перед цим на Ромнах зекономив, тому вклався.
І це Я сів на другий рейс, в 6:20.
А про потяг і взагалі мова не йшла. Ця сука коштує 300 з хвостом грн., відправляється в 5:40-5:50, вокзал знаходиться на отшибі і міська маршрутка приїзджає туди тоді, коли вже нахуй не нужна ні вона, ні ти там.

Про сам екскурс своїм неспокушеним поглядом.

- Вивіска – що нагадує розпростерті крила орла часів Фашистського рейху якогось главгада по транспорту.

- Кава 5 грн! приємно: і це як в кіоску, так і в кавоматі. В Ромнах при цьому – 5 грн., в Києві 7 грн, +/-

- Обичні вижарні пиріжки по 10 грн, а дорожчі – по 12 (в Києві на вокзалі, як саме дешеве і доступне місце – аналогія в 12/15 грн відповідно), але!

- Але їх поливають гірчицею і кетчупом зверху!
Це ж круто!
Поки тільки в Конотопі Я поки таке зустрів (вдома не в щот).
Взяв пиріжок з Горохом, який при тобі ліплять-смажать – і по бажанню густо-рідше зверху тобі лиють по бажанню!

- А от серветки вони жмуть. Це в кіоска була стратегічна штука – 2 штуки, коли більше спросить – плачуть та умоляють погодитись на дві.
В Києві – мінімум 3 шт дають, і це не стараючись угодить. В Ромнах – можуть вобще не дать.

- Багато нормальної української мови, без гуцульщини, без львівщини і телевізійного, дуже правильного (неправильного), вичищеного зразка; русичі попадаються – але в основному понаїхавші із Сум чи Київа – «патаму шта не паймут», принаймні бачив тільки молодих «модних», до 23 р.
Зразу видно, що козацькі традиції та гени не перевелися до кінця.

- Пару раз мене викрили, що Я із Сум (і це при тому, що Я не приховував, в розмові називаючи «Суми»).
Байдужий розважливий вид співрозмовника мінявся різко, коли Я омовлявся, забуваючи що в них трамвай ходить (діло було на рельсах біля зупинки) і згадував про «тролейбус». Співбесідник миттєво «прокидався» і такий:
- Ти що із Сум?
- Ну да! – глузлива посмішка в мою сторону.
От він, Конотопський шовінізм в дії, ггх!

- Кавомат мені своєрідний був попався. Щоби засунути в нього 10-ку чи якусь другу бумажку – треба поставити її в позу: мордою вниз і від себе.
Принаймні, так мені сказала продавщиця за 35+ з кіоску поруч, мирно теревенячи з подругою при цьому. Знає, що каже.

- зате в Конотопі мене ніразу не послали. Тільки просили удалиться чи ласкаво бажали знайти удачу в іншому місці.
Перемога! Перемога Моралі!