Карма. частина 1

Частина 1
..... Сергій пив пиво і губився поглядом в просторі ... Музика і психоделічне світло дискотеки розслабляли і відволікали від реальності... Але думки насідали...

- Марта... знов вагітна, блін... Знов на аборт треба вговорювати.. Шо ж видумати цього разу ? Попередні два далися легко, але з третім точно не пронесе... Вона казала, шо якщо залетить ше раз, то мушу женитися.... От баби, їм би тільки замуж вискочити, ніц хлопа не розуміють ! Могла би в кінці кінців і спіраль поставити ! Шо там тої спіралі !

- Чуєш , Сергію, бачиш оту тьолку за тим столиком в кутку ?

- Яку? Оту білявку ?

- Е, якби! Файна дівка ! Нє,  тую ніяку,  я там розпитав, кажуть вона з файної родини, впливової... Якраз то шо тре твоїй мамі !

  Василь був ліпшим колєґою Сергія і в курсі всіх його перипетій. Знав, що небажання одружуватися з закоханою по самі вуха Мартою - то примхи Сергієвої мами, яка все вишукувала для нього гідну партію. Нє, Марті нічого не бракувало : гарна , як зіронька, добра, закохана і, як дурна, вже роки і роки пробачає все на світі Сергієві. Он, навіть два аборти зробила.... і зараз знову залетіла....
 Десь в душі Василь шкодував непутьову довірливу Марту, але ж , зрешта, Сергій був його другом. А Марта і сама могла би зрозуміти, що раз  незважаючи на все, Сергій на ній не одружився, то вже і не одружиться.... Шкода, шо дівка залипла на тому батяру.... Але, він, Василь , в тому не винен.... Не раз намагався їй відкрити очі, казав лишитися того ровера, тобто Сергія, але ж вона все шось чекає... на щось надіється... Та менше з тим.

  Оте ніяке дівча за столиком в куті було саме тим, що шукав колєґа : тато якийсь великий директор фірми, а може, навіть, і власник, і вона там в нього бугалтером працює,  дружбани татові теж вся місцева еліта....

Василь штурхнув Сергія ліктем :

- Дай, якраз повільний танець, йди і запроси її....

Сергій повільно піднявся, поправив сорочку, і, не зводячи погляду з дівчини, попрямував до неї через весь зал....

Лєра сиділа за столиком і з відстороненим виглядом палила цигарку. Вона вже звикла бути придатком для своєї коліжанки , красуні Валі, тому не звернула уваги на високого брюнета, що прямував до їхнього столику.

- Вас можна ? - перед нею вималювалася простягнена долоня.
Від не подіванки Лера аж підскочила на кріслі і оглянулася : настільки дивовижною була матеріалізація цієї долоні...

Зрозумівши, що долоня призначається справді їй, зашарілася, недовірливо підняла очі і...  зустрівшись з уважним, огортаючим теплом  поглядом Сергія, що проникав десь аж на саме дно її душі зрозуміла, що влипла....

    .... Стеля кружляла перед очима і не хотілося вставати з ліжка. Мама легенько постукала і відчинила двері :
 
- Лєрочко, на роботу ж час.... татко чекає...

- Мааааааа! Я .... я не хочу на роботу!.... Я.....  я закохалася !
Мама охнула і присіла на краєчок ліжка...

Для неї це було як грім з ясного неба !

Звичайно ж, що вона любила доню і вважала її найкращою в світі, але ж Лєрочці скоро 30, а на порозі жодного кавалєра з пропозицією....

Незважаючи на сімейні статки, хлопці не ломилися в женихи. Лєрочку важко було назвати красунею, а розумом вона вдалася в татка, тож мізки запудрити їй було не легко.... Та й характер в неї не цукерочка. Звичка командувати, тупнувши для більшого переконання ніжкою, в неї була з дитинства. А як же ж інакше ? Єдине,  довгоочікуване дитя... Пізнє... Ще й вся в татка, тому він для неї готовий був зірку з неба....

(далі буде .... )