Карма. частина 4

- Мамуся! Мамуся! Я тут! Не там, не там ти мене шукаєш ! Бачиш я тут! Яне там сховалося !

Маленькі прозорі рученята обійняли її за шию і сміх срібними дзвіночками задзвенів у вухах.. Білосонячна тінь  злинула догори і закружляла в танку.

- Я ще завтра прийду і тоді ти мене обов'язково знайдеш ! - і розтанула в темряві.

Хвиля нудоти підкотила до горла і закривши рота обома руками Марта кинулася в туалет.  Зігнулася над унітазом, але хвиля відступила.
Натомість, раптом різко заболіло в сонячному сплетінні, так, наче вона проковтнула розпеченого їжака, і той всіма своїми голками проштрикнув кожен орган єства.

- О Боже....  Дві перші вагітності майже не відчула... Та чого майже ? Таки не відчула. Все було наче якоюсь грою в дорослих з тими затримками... В пам'яті залишився лише довгий біли коридор і якісь квакаючі звуки. Звуки - це від останнього разу, коли молоденький недосвічений анестезіолог зробив залегкий укол.... Вона невагомо сплила до стелі і бачила себе, якусь напівпритомну : очі привідкриті, рот теж... голова повернена на бік і з кутика рта цівкою витікає слина. Анестезіолог час від часу витирає їй рот, перевіряє пульс на шиї і з цікавістю заглядає вниз, туди, де схилилися головою до голови дві лікарки і про щось говорять між собою квакаючими голосами...

Величезні труби виходять звідти, заповнені переливаючоюся всіма кольорами веселки рідиною... Навіть не рідиною, а чимось незрозумілим, наче пара, наче повітря... І в ньому тіні. Потім раптово ті труби стають важкими і металічними, квакання припиняється і вона очунює від ударів по щоках.

- Щось снилося? - спитав її анестезіолог.

- Ага.... якісь труби... і я ... зависла над ними... А поруч куб, і мене мало не затягнуло.... Бачили фільм "Куб"? Ото я була біля нього... мене затягувала, але ви мене розбудили....

Більше про це нікому не розповідала і не згадувала. Хотіла натякнути Сергієві, але він глянув на неї таким поглядом, що їй здалося, що він її зараз в психіатрію заведе і там залишить...

І от... Знову... Третя вагітність.... Якась дивна та її вагітність. Гормони скачуть так, що одного дня їй здається, що вона може літати від радості. Що крила ось- ось розкриються і понесуть її до сонця. А іншого дня вона почувається 100- кілограмовою гирею і не має сили тримати очі відкритими....

- Ну що, чулася з Сергієм? Коли нам до весілля готуватися ?

Пані Оля запитливо дивилася на Марту і чекала на відповідь.

Їхній манюсінький офіс був розміром з кладовку там заледве помістилися 3 столи, і щоб дійти до свого місця треба було рухатися боком і втискатися в стіну. Тому і не дивно, що їхній колектив з трьох чоловік був в курсі подій кожного з них.

Марта сиділа  знесилено поклавши голову на стола. З очей текли сльози....

- Що, не дається чути? Це відколи вже ? Відколи сказала йому ? Що га цей раз видумав ? Казала тобі, що то той ще батяр, що він з тобою шукає лише безплатного задоволення, а ти як тоє слупе котя, тицяєшся носом в стіну і думаєш, шо то мама !

- Та відчепіться вже від неї, Ольго Пилипівно! Ну бачите, в якому вона стані! А ви ж як та гадюка, словами, як отрутою бризкаєте ! - вступився за Марту бугалтер Степан Леонідович. В нього самого донька недавно розвелася. Чоловік виявився ще тим пияком . Пропивав не лише власні гроші, а й крав речі з хати, то ледве його здихалися. Тому до Марти він ставився зі співчуттям і розумінням, і захищав її від нападок Ольги Пилипівни.

- Та вже 2 тижні, як пропав... Мама його багатої невістки хоче.... Все каже, що не пара я йому... А він такий.... Маму слухає, бо мама поганого не нарадить...

- Слухай... Час летить.... Сама тоді думай....

І пані Оля на мить стихла. Потім, хитро примруживши очі голосно зашепотіла :

- Слухай, Марто, з твого Сергія і так зупи не звариш, а є тут хлопчина один, Стасік, механік. Руки в нього золоті ! Він давно на  ебе заглядає! Піди з ним на каву... ну... туди сюди... шури мури... Скажеш, що від нього залетіла! Та й одружитеся! І з дому підеш! І мама твоя перестане тебе поїдом їсти !

Видавши оту всю тираду пані Оля переможно обвела всіх поглядом і затихла...

- Ну ви Ольго Пилипівно інтриганка ! Понадивляєтеся мильних опер, от з вас ідеї і пруть... і пруть !  Не слухай її Мартусю, на такому обмані щастя не побудуєш ! Я теж помітив, як Стасік коло тебе упадає. Якщо вже так, то треба правдиво  поговорити...
 
Пані Оля і Степан Леонідович ще довго обговорювали Мартину ситуацію, будували ідеї, як влаштувати їхню зі Стасіком зустріч, сперечалися... і кожен вважав свою ідею кращою.
Робочий день закінчився і вони почали збиратися додому.

- Марта, а ти що, не йдеш ? Може, погано почуваєшся?

- Ой ні, мені покращало... тільки ж день я пробалямкала, а звіт на завтра треба доробити.... Ви йдіть, я за годинку піду... - і вона швиденько заклацала пальчиками по клавіатурі...
Звечоріло. Зачинивши двері офісу Марта поволі пішла в напрямку зупинки.

- Марто, привіт... Можна тебе провести ?

Перед очима вималювався Стасік і несміливо простягнув їй руку.

- От же конспіратори! ,- подумала Марта, - я вам ваші наполеонівські плани розіб'ю ! 

Вона зупинилася, глянула твердим прямим поглядом в очі Стасіку і різко почала :

- Стасік! Ти хороша людина ! Але я не хочу, щоб в тебе були іллюзії на рахунок мене і не хочу тебе обманювати ! Ти знаєш, що я роками зустрічалася з Сергієм? Так от ! Я зробила від нього два аборти... А зараз я знову вагітна ! А він пропав ! Покинув мене ! І я маю думати, де взяти гроші на третій аборт, бо на мої дзвінки він не відповідає !  І все моє життя то якась невдала комедія, трагедія... чи ше там щось... А ти хороший хлопець і вірю, знайдеш ту, що зробить тебе щасливим !

   Випаливши це все вона замовкла.
Важка тиша зависла в повітрі... Марта обійшла Стасіка і попрямувала до зупинки.

- Постривай.... Не тобі вирішувати, де мені шукати щастя. Я сам знаю, де воно мене чекає... Знаєш.... коли мені було 5 років.... мама з бабцею маринували помідори.... Я літав в них під ногами і намагався зачіпати то бантки, то помідори... Вкінці я не втримався, зашпортався... і сів у відро з кип'ятком... Лікували мене довго. Пересаджували шкіру...

Зустрівшись з розширеними від здивування очима Марти він торкнув її рукою і продовжив :

- Ні-ні, в мене все функціонує як має бути... Просто дітей в мене не буде.... Моїх....

Так що чекаю тебе завтра з паспортом і підемо до ЗАГСу. А про аборт забудь....
( далі буде.... )