Попередня частина: http://proza.ru/2020/10/03/936
У золотому піднебессі
наче розігрується п’єса,
витає вільно в небесах,
ширяє наче птах.
Із синьо-білим передзвоном
шарм неба зникне сонний
і прагне хмарам дати лад,
що поїздом вперед летять.
Летіть, білі хмарки, летіть,
бабине літо принесіть,
що лагідно огорне нас
в осінній кольоровий час.
У золотому піднебессі -
чарівні декорації для п’єси,
лиш в небесах їх уяви,
що повітруль сидить там три.
Не видно за хмарами їх
із синьо-білих із куліс,
не виглядають діви чарівні,
у золотому піднебессі – дні.
Продовження: http://proza.ru/2020/11/07/1784
12.09.2020-11.10.2020
Світлина Ігоря Винниченка:
“Золото піднебесся…”
В золотом поднебесье
© Copyright: Светлана Борщ, 2020
Свидетельство о публикации №220101101781
Свидетельство о публикации №220101101781
Рецензии