Карма. частина 6

На розширеній сімейній раді, де були присутні всі зацікавлені, було вирішено, що весілля  справлятимуть десь в середині червня.

Лєрочка вимагала вже і негайно, але пані Христя сказала, що зараз піст, і ніхто з порядних священників не дасть їм шлюбу, а одружуватися в травні, тобто в маЮ не можна, будуть все життя маятися. Тож найкраще в червні : і тепло і  сонце ще не таке пекуче.... Можна буде знайти гарний ресторан з садом... Гостям сподобається...

Лєрочкина мама, Лідія Петрівна, погоджувалася з пані Христею і намагалася зайнятися двома справами одночасно : дзвонити в ресторани, щоб дізнатися, чи є в них достатньо великий сад і чи вони будуть вільні на потрібну дату. А між дзвінками,   заспокоювала Лєрочку, яка кричала, що їй все одно на піст і на шлюб і на все решта, шо то всьо старі забобони , а вони молоді, сучасні і обійдуться розпискою в ЗАГСі.... І що під час посту легше ресторана знайти : обирай , який хочеш, бо ж порожні....

Лєрочка добре пам'ятала попередження знахарки і тому всіма правдами і неправдами намагалася схилити всіх до своєї думки, час від часу втягуючи в розмову Сергія. Але Сергій лише сидів і мовчав: він мудро вирішив не вмішуватися в "бабські  справи" ....

   Суперечка, тобто, сімейна рада, затягувалася на невизначений термін, від різкого Лєрочкиного крику починала боліти голова, і , нарешті, Іван Леонідович, Лєрочкин батько, не витримав, піднявся з шкіряного фотелю і повільно підійшов до столу. Поклавши на нього порожню шклянку, він стукнув долонею по столу і голосно і рішуче сказав :

- Тихо всім ! Весілля буде в червні. І шлюб буде. Зараз всі молоді шлюб беруть, бо це важливо. Люди нас не зрозуміють !

І знову повернувся до свого крісла і продовжив розмову з Сергієвим батьком

  Лєрочка, застигла, на мить заніміла, а потім повернулася до Івана Леонідовича і видала :

- І відколи це шлюб став для тебе важливим ? Щось я  не пригадаю, щоб ми дуже святкували Різдво, Паску чи інші релігійні свята : лише Перше і 9 мая та на 7 листопада в нас столи накривалися і гості сходилися ! А тепер всі такі побожні стали, що мене аж тошнить ! Лицеміри !

Заява Лєрочки прозвучала як ляпас всім присутнім...

Від несподіванки в Лідії Петрівни випав з руки телефон і з грюкотом стукнувся до підлоги. В раптовій запавшій тиші це здалося вистрілом... Оговтавшись, Лідія Петрівна глянула на доньку спопеляючим поглядом, але вголос промовила :

- Це, доню, часи такі були... Татко в міськраді працював, партійним був... Треба було такі свята святкувати, а зараз часи змінилися і треба йти в ногу з часом ... Тепер треба обов'язково до церкви ходити і шлюб вам теж треба обов'язково взяти... Це ж і для бізнесу потрібно.... Треба всюди своїм бути....

І витримавши невелику паузу додала :
- І потім, треба час, що весільну сукню таку як ти хочеш замовити, а потім же ж іще на твою фігуру присадити.... і діадему... і квіти замовити, букети обрати... І торта весільного....

Згадка про сукню і діадему подіяли на Лєрочку як валер'янка на розлючену кішку: вона вмить заспокоїлася, розплилася в щасливій усмішці, підбігла до батька і міцно, по- дитячому обійняла його за шию :

- Тааааааа! Вибач твою вреднючу дурненьку доньку! Я не хотіла тебе образити! Просто я така знервована з усіма цими приготуваннями... Я більше не буду...

І вона потерлася до нього щокою і поцілувала. Хитрунка знала, що він не міг довго гніватися на неї і що вона могла в'язати з нього шнурки...
Тато гмикнув щось незрозуміле у відповідь і Лєрочка зрозуміла, що гроза пройшла.

- Татусь... Гаразд.... Шлюб так шлюб, в червні, то в червні.... І запрошуйте кого хочете, я зі всім згодна, але... - вона на мить затнулася і продовжила, - але Сергій від завтра переїде до нас.... Ми з ним в тих двох кімнатіх поселимося : одна буде за нашу спальню, а інша буде дитячою....

Від слова " дитяча" Іван Леонідович зовсім розчулився зм'як і запитально поглянув на доньку :

- Що... вже?.....

- Ні, татусю, ще ні.... Ми б ще хотіли на медовий місяць кудись поїхати... Може якраз.... під час... - і вона з виразом поглянула на батька. - Доречі, Сергій якраз роботу шукає.... Може в нас є якесь вакантне місце ?....

Все ще розчулений перспективою швидких внуків, Іван Леонідович довго не роздумуючи кивнув головою і сказав :

- Нехай зайде завтра в офіс , поговоримо... Щось та й підшукаємо...

  Пані Христя дивилася на це все і блаженно посміхалася : "Яке щастя... яке щастя.... Господь таки вчув мої молитви! То нагорода за всі ті свічки, що я ставила за щастя і здоров'я моєї дитини."

..... Наступний ранок видався дощовим і похмурим. Сергій заходив в офіс все ще їжачись від пронизливого вітру. В мокрих холодних руках неприємно скапувала водою парасоля.

- Ви до Івана Леонідовича ? В вас з ним призначена зустріч ? Дайте сьди вашу парасолю , я поставлю її в оцю вазу, а ви присядьте, поки я його повідомлю !

Молоденька секретарка блискала до Сергія сніжнобілою посмішкою і синіми, наче волошки очима. Він задивився на неї і сам почав посміхатися.

- Як про вас повідомити ?
- Просто скажіть, що прийшов Сергій....

До прийомної швидким кроком зайшла Лєрочка і перехопила погляд Сергія на секретарку...

- Не треба нічого казати! - кинула вона холодно їй, взяла Сергія за руку і потягнула в кабінет до батька...

- Так.... я тут поміркував трохи... і вирішив для початку запропонувати посаду в відділі постачання....

- Ну тааааа! Ну як це просто в відділ постачання ? Ну це ж все таки твій зятьмайбутній! Нехай буде заступником начальника! Заступник начальника - це ж звучить значно солідніше !

Іван Леонідович задумався на мить і згідно хитнув головою :

- Гаразд, але жодного рішеня без попереднього узгодження зі мною чи з начальником самому не приймати . Скажу Наталі, щоб зробила нам кави.... Будете ?

- Таааа! Та яка кава ! Сергій же ж мусить негайно їхати і перевозити свої речі до нас ! Давай Сергію , зустрінемося вдома, а я ще маю з татком переговорити.. - і вона провела його до дверей....

Поки Сергій дякував і забирав  парасолю з рук секретарки, від гострого погляду Лєрочки не сховався погляд, яким він її зміряв зверху вниз...

- Аааааа, тату! Ти мусиш звільнити Наталку! Я не хочу , її тут бачити !

- Лєрочко, ти про що ? Наталя дуже хороша і кваліфікована секретарка! Не так легко знайти таку ж професійну і вмілу : вона прекрасно планує мій день, організовує зустрічі, веде документацію, привітна з відвідувачами ! І крім того варить пречудову каву !

- От -от ! Привітна з відвідувачами ! - саркастично викрикнула Лєрочка - Ти би бачив , як вона шкірилася Сергієві ! Показувала йому всі свої 32 зуба ! В очі заглядала ! Вона, напевно, вже спланувала свою з ним майбутню зустріч !

Слова Лєрочки так і прискали жовчю .
 
- Доню, ти про що ? Ніяк не міг зрозуміти батько. - І потім, Наталя - донька мого давнього друга.... Що не раз став мені в пригоді... Не можу я її отак взяти і звільнити ....

- Ну тоді знайди для неї щось інше! Переведи її !  Хай це буде підвищення ! У відділ зв'язків з клієнтами ! Раз вона так гарно вміє їх приймати ! Там і розвернеться ! - вчергове бризнула єхидством і жовчю на адресу секретарки Лєрочка. - А секретарку я тобі сама знайду ! Ти ж хочешбачити мене щасливою... - і вона лукаво схлипнула...

- Ну гаразд ! Роби , як знаєш, тільки не плач....

Лєрочка вийшла з кабінето і кинула переможний погляд на секретарку, яка в той час щось уважно видруковувала на компютері...
(далі буде...)