Карма. частина 7

  Лімузин вже 2 години стояв під під'їздом...

Лідія Петрівна нервово ходила по квартирі час від часу  заглядаючи в кімнату , яку останні місяці всі називали "дитячою"
Посередині, на табуретці сиділа Лєрочка, вся червона від злості і кричала до всіх присутніх :

- Дзеркало ! Поверни і нахили, бо не бачу ! Шо то таке ? Ото пасмо сюди, як приший кобилі хвіст! А чолка ! Де моя чолка! В мене і так чоло високе, а ви мені чолку нормальну не можете зробити ! Де ви вчилися!

- Діадема ! Де моя діадема ! Чого то пасмо стирчить над діадемою ? Як мітла над головою !

- А стрілки ? Хто так малює стрілки ! Ти шо не бачиш, що в мене очі вдвічі менші стали ! Я казала брови підвести, а не дві п'явки мені присобачити !

Перукарка майже плакала від відчаю : вона п'ятий раз намагалася зафіксувати діадему, але весь час було "не так". І кожен раз доводилося підправляти зачіску.

Візажистка то припудрювала, то стирала і наново переробляла мейк -ап, прислухаючись до бажань клієнтки, але теж не могла вгодити...
Час від часу вона матюкалася в думках вкотре то підіймаючи, то опускаючи рум'яна, то  роблячи контурінг...

  До кімнати вчергове заглянула мама :

- Доню, ти вже ? Всі ж чекають.... В ЗАГС запізнимося, то потім і на шлюб теж... Священник не буде чекати.... Там потім інша пара....
На вулиці нервово палили Сергій з Василем і хлопцями і батьки... Гості нудилися, чекаючи на вихід нареченої.
Лєрочка встала  і рушила до дверей.

- Де????? Де моя біла сумочка! Вона ж отут лежала ! - заверещала вона не своїм голосом.

- Тихо доню, заспокійся, знайдеться твоя сумочка, а ти від нервів знову спітнієш і доведеться весь мейк-ап освіжати...

Нарешті, знайшли і сумочку.
Лєрочка швиденько відкрила її, перевірила, чи є в ній пакетик з травами від знахарки і полегшено зітхнула..

Від самого ранку її мучив страх. Вона 100 тисяч разів згадувала і передумувала, як знахарка говорила їй, що після шлюбу дія чарів  зникне, тому треба буде знову дати суміш Сергієві в ресторані під час застілля...
 
...... Коли ксьондз поклав на голову Сергієві корону для вінчання, то йому здалося, що та корона важить тону і пригне та роздушить його своєю вагою... Він аж хитнувся...  Добре, що Василь легенько притримав його за лікоть.

- Що з тобою ?

- Та щось в голові мені закрутилося.... Від нервів, напевно... і від голоду... Щось зовсім мені шлунок звело і нічого не міг їсти.

- Шшшшш, - шикнула на них Лєрочка

- Будьмо уважнііііііі  - завів своєї ксьондз...

Далі Сергій нічого не пам'ятав, се було як в тумані.... Наче якась біла хмара впала йому на мозок... Перед очима плило...

Він заледве спромігся сказати " Так" на запитання чи хоче взяти рабу Божу  Валерію в жони....

Якби не Василь, то  напевне б розпластався перед Святим Престолом....

Коли виходили, йому стало трохи легше, хоча й надалі обличчя гостей розпловалися в якісь гротескні маски....

Коли вони з Лєрою дійшли і сіли в лімузина під дощ з пшениці, жита і цукерків , він нарешті розслабився і сказав:

- Лєра... якщо я зараз не вип'ю чогось, то зімлію, так мені погано....
Лєрочка налила в фужер води, швиденько відкрила сумочку і висипала туди весь пакетик знахарчиної суміші і дала Сергієві :

- На, пий.... Тобі зараз полегшає....
( далі буде .... )