Школьное сочинение за романом Альбера Камю Чума

Зберегти свій внутрішній стрижень за будь-яких обставин
(за романом Альбера Камю "Чума")

 З самого малку нас виховують, намагаючись зробити справжню людину. Спочатку це роблять батьки, а потім всі, хто з'являється в нашому житті: вчителя, однокласники, друзі, просто знайомі, яких ми бачимо два рази на рік. Це можуть бути й люди, з якими ми годину їхали в маршутці. Вони, не розуміючи, якимось словом, поглядом, вчинком змінюють наше уявлення, наш погляд на життя. Але деякі основи нашого мислення, нашого характеру вже навіки закріпленні в нашій свідомості. І якщо вони влаштовують тебе, не спричиняють шкоди іншим, то потрібно зберегти цей внутрішній світ. Бути до кінця вірним своїм ідеям, своїм бажанням. І ніколи не змінюватись на вимогу інших, не підлаштовувати себе під інших чи під якісь події.
 Як казав доктор Ріє (головний герой роману А.Камю), щоб берегти себе, свій внутрішній стержень,  треба бути чесним. І запитавши його, що він має на увазі під словами "чесний", коли на вулицях міста панує чума, відповідь була дуже лаконічною: "Бути чесним - робити свою справу". До кінця віддаючись своїй справі, Ріє до останнього намагався вилікувати людей, забувши про власний страх за своє здоров'я, адже люди зазвичай стороняться заражених (не тільки чумою), вони становляться байдужими, їх переповнює почуття огиди до хворих. Забувши про власні задоволення, адже в багатьох випадках люди йшли до кав'ярень і витрачали величезні кошти на їжу й випивку, пояснюючи це тим, що вони, можливо, живуть свій останній день. Забувши про жінку, яка поїхала в санаторій, опинившись за межами міста. Ріє не проривався через перепони до неї, як це намагався зробити Райман Рамблер. Журналіст, який не жив в Орані і був в зачумленому місті, ніби в капкані, навіть звернувся до контрабандистів тільки щоб опинитись біля своєї дівчини.
 Ріє, не дивлячись ні на що, залишався вірним собі. Зумів, навіть коли за вікном з притупленим криком гинули люди в стражданнях, коли він на власні очі бачив кожного дня, раз за разом, смерть. Вона була всюди, але ця смерть, страх, відчай, чума не зачепили його серця. Він зоставася живим. І після атмосфери задухи та постійної загрози, коли всі інші вдихнули повітря на повні легені й радісно зустрічались з рідними, Ріє (в якого, на жаль, померла дружина) не давав собі змогу розслабитись. Він був наготові: "...будь-яка радість під загрозою, бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не зникає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів. Вона терпляче вичікує ссвоєї години в спальні, в підвалі, хустинках, паперах. І можливо настане день, коли на лихо людям, чума розбудить пацюків і пошле їх канати на вулицях щасливого міста."
 Чума... Символ фашизму Другої Світової Війни. Це дві страшні події в житті людства. Байдужість, жорстокість, цинічність, неприязнь, огида, жалість, страх, відчай - ось, що селиться в душах людей під час жахіття, яке відбувається під їхніми вікнами. Саме в такі періоди людина проявляє свою справжню суть. Той, хто здавався твоїм другом - стріляє в твоїх дітей, той, кого вважали примірною, добропорядною людиною, стає лицемірною сволотою, яка користуючись нагодою, просто наживається на бідах інших. А людина, яку ти й зовсім не знав, чомусь захищає тебе.
 Тому Ріє став для мене своєрідним героєм, хоча він просто виконував свою роботу. Він був Чесним.